Андронік Валерій Михайлович

Вихованець футбольної школи клубу «Зімбру». Перші наставники: Георгій Сажин та Сергій Карманов[2]. В основному складі клубу не закріпився через високуконкуренцію, тому покинув команду і поїхав в Румунію. Постійна зміна тренерів не дозволила Андроніку розкрити свої здібності, і він довгий час грав у команді «Пояна Кимпіна» — фарм-клубі бухарестського «Динамо»[2]. У складі бухарестської команди став чемпіоном Румунії, однак зіграв лише сім ігор[2].

У 2001 році він переїхав до Угорщини, в складі команди МТК завоював титул чемпіона країни, але через відсутність річної візи залишив клуб і пішов у московське «Динамо». Зігравши 10 ігор в молодіжній першості, відмовився продовжувати контракт і повернувся в Молдавію[2], де три місяці виступав за «Тилігул-Тирас».

2005 року Валерій перейшов у харківський «Металіст», однак серйозно посварився з Мироном Маркевичем і повернувся в Молдову, де виступав за кишинівську «Політехніку». Відігравши за кишинівський клуб 5 матчів, Валерій отримав серйозну травму і вибув зі складу на рік[2].

Пізніше знову поїхав в Румунію, де виступав за «Прогресул» та «Інтер Газ», а потім вдруге приїхав до Росії для виступу за «Балтику».

У 2009 році перейшов в чеський «Богеміанс»[3], в якому планував грати протягом двох з половиною років, однак потім перейшов в астанинський «Локомотив», де навіть увійшов до списку 33 кращих футболістів країни[4][5].

У 2011—2012 роках виступав за хабаровську «СКА-Енергію»[6].

6 вересня 2013 року підписав контракт з таджицьким «Худжанждом»[7], але вже наступного року повернувся на батьківщину, де виступав за низку клубів крім недовгого періоду 2014—2015 років, коли грав за бахрейнський клуб «Малкія».

Дебют у збірній відбувся під керівництвом Олександра Спірідона 15 серпня 2001 року в матчі проти збірної Португалії (молдовани програли 0:3). У 2009 році керівництво «Балтики» пропонувало Валерію російський паспорт в обмін на відмову від виступів за збірну, на що Валерій не погодився і змушений був через це покинути команду[2].