Андрій Римша

Андрі́й Ри́мша (близько 1550(1550), с. Пенчин біля Новогрудка — після 1595) поет-панегірист і перекладач з Великого князівства Литовського, культурний діяч другої половини XVI століття. Писав руською, польською та латинською мовами.

Римша Андрій
Народився 1550(1550)
село Пенчин, біля Новогрудка
Помер після 1595
Країна  Велике князівство Литовське
Діяльність поет, перекладач
Мова творів руська, польська і латина
Жанр панегірик
Magnum opus Десятирічна повість про військові справи Христофора Радзивілла

 Андрій Римша у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Родина

Народився в шляхетській родині. Вірогідно походив від новогрудського боярина Олехни Римшича, який жив на початку XVI століття і котрий в 1503 році заповідав десятину з Пенчина костелові в Полонці.

Освіта

Вчився в Острозькій школі.

Кар'єра

Вірогідно, з 1572 року служив як солдат у тогочасного Литовського польного гетьмана Христофора Радзивілла званого Перуном. Під його керівництвом в 1579—1581 роках брав участь в військових кампаніях Стефана Баторія на Інфлянтах (частина території середньовічної Лівонії). Під час псковської військової кампанії з серпня по листопад 1581 року брав участь у виправі по тилах Великого князівства Московського.

Після закінчення військових дій Римша залишався і надалі на службі у Радзивіллів, зокрема в листопаді 1582 року брав участь в урочистостях, які проходили в Турці, з нагоди шлюбу свого патрона зі слуцькою княжною Катериною з Тенчинських. Ця подія, а також попередні славні військові заслуги «Перуна», починаючи з 1572 року, описав Римша в великій лицарській поемі під назвою Deketeros akroama, to jest dziesięćroczna powieść wojennych spraw oświeconego książęcia i pana, pana Krzysztofa Radziwiłła… (Wił. 1585). Цей твір, який складався з майже 2200 віршів, був завершений восени 1583 року. Римша присвятив його своєму патрону і пізніше видав власним коштом. Завдяки поміткам на берегах ця поема може вважатись певною мірою і щоденником, особливо це стосується детально описаної диверсійної виправи в 1581 році. Це був найбільш вдалий і безсумнівно найбільший з чотирьох тогочасних епічних творів, присвячених цій історичній події.

У нагороду за вірну службу Христофор Радзивілл підтверджуючи 1 травня 1589 року магдебурзький привілей для Біржаю назначив Римшу на довічного війта. Як наділ він отримав фільварок і доходи від міста, які належали війтівству за виконувані ним функції.

Був прибічником кальвінізму. Мав зв'язки з острозькою школою. Брав участь у воєнних походах. З 1585 р. жив у Вільні. Видавав свої твори в друкарні Мамоничів.

Творчість

Панегірик на герб Л. Сапіги у «Статуті», 1588.

Автор «Хронології» (Которого сѧ мс̑ца што за старыхъ вековъ дѣєло короткоє описанїє) — віршованого пояснення назв місяців церковнослов'янською, гебрейською та руською мовами, виданої Іваном Федоровичем 5 травня 1581 року в Острозі; перше друковане видання віршованого твору, епіграм і од на герби Льва Сапіги (у «Статуті», 1588), Федора Скумина (в «Апостолі», Вільна, 1591) та інших; розповіді про воєнні дії князя Христофора Радзивілла (1585).

Перекладав з латинської мови, зокрема, переклав на польську великий твір паломника до Єрусалима Анзельма Поляка «Terre sancte et urbis Hierusalem de scripcio fratris Anselmi ordinis Minorum de observantia» (Краків, 1512; 1517; 1519) під заголовком «Chronographia, albo topographia, to jest osobliwe a okolne opisanie ziemie swientej…» (Вільно, 1595). Цю працю в XVII ст. було перекладено в Москві російською мовою.

Джерела

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.