Іван Федоров

Підпис Федоровича, 23 липня 1583 року

Пам'ятник Іванові Федорову в Москві

Пам'ятник Івану Федоровичу у Львові

Місце його народження невідомо, але, виходячи з геральдичного трактування друкованого знака Федорова, деякі науковці вважають, що він походить з дрібної західнобілоруської або полісько-підляської шляхти, підписувався родовим гербом Рогоза «Шранява»[4]. Існує гіпотеза про народження Івана Федорова на території сучасного Вілейського району[5].

У 1532 році, за деякими версіями, здобув ступінь бакалавра Яґеллонського університету, (Краків) — у «промоційній книзі» університету є відповідний запис 1532 року стосовно особи на ім'я Joannes Feodorowicz Moschus.

У 1550-х роках був дияконом церкви Миколи Гостунського в московському Кремлі. Можливо, працював у першій московській друкарні, що анонімно випустила 7 видань у 1550-х роках.

Друкарській справі навчався, мабуть, в анонімній друкарні новгородського священика Сильвестра (1553–1563)[4].

З квітня 1563 по березень 1564 року разом із Петром Мстиславцем працював над підготовкою тексту, литтям шрифту та виготовленням гравюр для видання «Апостола». Сукупність художніх прийомів оформлення тексту, розроблена Іваном Федоровим, вплинула на подальше східнослов'янське друкарство. У післямові до «Апостола» 1564 року безпосереднім ініціатором створення друкарні названий цар Іван IV Грозний.

До 1565 року Іван Федоров і Петро Мстиславець надрукували кілька літургійних церковнослов'янських книг.

Після спалення їхньої друкарні, до якого доклало рук московське духовенство[6], обидва друкарі залишили Московію; осіли в Заблудові (північне Підляшшя, на межі польських і білоруських земель), у маєтку литовського гетьмана Григорія Ходкевича, згодом прихильника Івана IV Грозного як претендента на польський престол. Існує припущення, що друкарі втекли з Москви від переслідування, бо нова техніка створила конкуренцію московським переписувачам книг.

У Заблудові Іван Федоров змінив своє московське прізвище на Федорович. Найменування Федоров — за іменем батька свідчить про те, що він не належав до знатної родини. У Московії так називали людей не іменитих, бо лише знатним дозволялося вживати форми на -ич. У Білорусі й Україні таких обмежень не існувало, і друкар називав себе «Іваном Федоровичем», додаючи до цього пояснення «з Москви», або «москвитин»[7].

Упродовж 1569–1570 років надруковані Учительне Євангеліє та Псалтир з Часословцем. Обидві книги прикрашені заставками й ініціалами: Євангеліє — геральдичною композицією, Псалтир — двома гравюрами. Передмови написані Іваном Федоровичем і Г. О. Ходкевичем.

У 1572 році переїхав до Львова (без Петра Мстиславця).

Упродовж 1573–1574 років у монастирі св. Онуфрія «друкованє занедбане обновил» (надгробна епітафія на могилі у Львові). Разом зі своїм сином Гринем Івановичем із Заблудова працював над новим виданням «Апостола», прикрашеним заставками, ініціалами, кінцівками і трьома гравюрами. У післямові розповів про свою друкарську діяльність у Москві й Литві та про переїзд до Львова. Там же в 1574 році надрукував перший східнослов'янський Буквар.

У Львові його звали «друкар москвитин» (лат. Iwan Moschus), що могло вказувати як на місце, звідки він прибув, так і на його національність.

У 1575 році перейшов на службу до воєводи Київського, князя Костянтина Василя Острозького управителем Дерманського монастиря (ймовірно, за протекції вдови Г. Ходкевича[8]).

Будинок друкарні Львівського Успенського Ставропігійського братства, де були надруковані книги Івана Федоровича

У 1578 році перебрався до Острога, де заснував друкарню (спочатку надрукував новий Буквар з рівнобіжними греко-слов'янськими текстами).

У 1580 році видав Новий Завіт і Псалтир й окремо покажчик до останнього.

Упродовж 1580–1581 років спільно із сином, палітурником (інтролігатором) Іваном Друкаревичем, видав першу повну слов'янську Біблію за одним із списків Геннадієвої Біблії (т. зв. Острозька Біблія) з власною післямовою. Вийшли два наклади, у кожному — своя редакція тексту післямови видавця.

У 1581 році вийшло останнє видання Івана Федоровича — «Хронологія» Андрія Римші (на 1 аркуші).

Розійшовшись із князем К. В. Острозьким, повернувся до Львова; відновити друкарню не спромігся. Вона перейшла у власність Львівського Успенського Братства, пізнішого Ставропігійського Інституту, який користувався орнаментами Івана Федорова до початку XIX століття.

За іншою версією, він хотів викупити друкарню після повернення до Львова в 1582 році, вона перебувала в заставі у Ізраеля Якубовича. Також відливав гармати на замовлення короля разом із пушкарем Данилом[9].

Написав передмову до Заблудівського Псалтиря, післямову до Апостола 1564 року, Львівського Апостола і Львівської Абетки. У літературному відношенні найбільший інтерес становить післямова до Львівського Апостола, де Іван Федорович пише про те, що змусило його взятися за нелегку працю друкаря й продовжувати її в найважчих обставинах.

Першим опублікував найдавніші пам'ятники слов'янської літератури: болгарське «Сказаніє о письменах» Чорноризця Храбра (початок X століття) у додатку до Острозької Азбуки й одне зі слів Кирила Туровського (в Учительному Євангелії).

Останні два роки життя провів у роз'їздах. Відомо, що в 1583 році відвідав Краків і Відень, де показував імператорові Рудольфу ІІ свій винахід — багатоствольну гармату зі змінними стволами.

Мав сина Івана, відомий як Іван Друкаревич — відливач літер, складач, палітурник (інтролігатор)[10].

За одними даними, Івана Федоровича поховали на цвинтарі монастиря святого Онуфрія[11], за іншими — у самій церкві того ж монастиря у Львові.

За ще іншими припущеннями, його поховали на приміському цвинтарі Папарівка (біля села Підзамче; у 1867 році цвинтар ліквідували через будівництво залізничної колії Львів — Броди, а останки відомих людей, які були там поховані, перепоховали у храмі Св. Онуфрія)[12]. Це явна помилка, адже цвинтар Папарівка виник набагато пізніше смерті Івана Федоровича.

На надгробку Івана Федоровича в Онуфріївському монастирі було зроблено напис: Іван Федорович друкар Москвитин которий своїм тщанієм друкованіє занедбалоє обновив[13]. Надгробок проіснував до 1883[8].

Збереглися малюнки надгробної плити І. Федоровича, зроблені на початку XIX століття церковним діячем й істориком Модестом Гриневецьким[12].

Востаннє останки Івана Федоровича перепоховали монахи в 1903 році[14].

У 1975 році львівський музеолог Борис Возницький облаштовував в Онуфріївському монастирі Музей мистецтва давньої української книги. Для цього археолог Ігор Свєшніков проводив у храмі археологічні дослідження. Возницький помітив, що на плані церкви в одному місці стоїть літера «Ф». Вона позначала замуровану нішу з останками двох чоловіків — 70 та 25 років. Виникло припущення, що це тлінні рештки Івана Федоровича та його сина Івана Друкаревича. Протягом наступних років знайдені кістки зберігалися у Музеї мистецтва давньої української книги в дерев'яних ящиках (причому протягом цього періоду сам музей був переселений із Онуфріївського монастиря на територію палацу Потоцьких[12].

У 2003 році одна з російських делегацій під час візиту до Львова вимагала, щоби рештки друкаря були перевезені до Москви, але дістала відмову[14].

Протягом всього цього часу львівські музейники намагалися залучити фахівців-антропологів для дослідження мощів, але на перешкоді ставала висока вартість таких досліджень. У 2013 році Львівська галерея мистецтв дістала згоду кафедри судової медицини Вроцлавського університету безкоштовно провести такі дослідження у її сучасній лабораторії, яка займається дослідженням останків. У процесі досліджень з'ясували, що в кістках старшого з похованих втричі перевищений вміст важких металів (свинцю, олова, кадмію), а на суглобах і на хребті є деформація. На такі хвороби потерпали друкарі та складачі. Дослідження також довели, що обидва поховані (70- і 25-річні) були родичами (згідно з довідкою від Вроцлавського університету, їхні ДНК збігаються на 99 %). З цього у Львові зробили висновок, що це Іван Федорович й Іван Друкаревич[12][15].

У грудні 2014 року у Львові відбулося урочисте перепоховання решток Івана Федоровича. Раку з ними спочатку перевезли з приміщення Музею мистецтва давньої української книги до храму Успіння Пресвятої Богородиці, що на вул. Руській, де відбулася поминальна панахида. Відтак процесія з чотирма раками (крім Івана Федоровича та його сина, 1975 року в крипті Онуфріївського монастиря знайшли рештки ще десяти людей) рухалася центральними вулицями Львова (Руська — Підвальна — Насипна — площа Вічева — Чорноморська — пл. Старий Ринок — Б. Хмельницького), після чого раки заклали у стіну храму Св. Онуфрія, тобто на те місце, звідки свого часу вийняли тлінні рештки[12][16].

Ім'я Івана Федорова носить Книжкова палата України — головний орган державної бібліографії України.

Іменем Івана Федорова довгий час називали Український поліграфічний інститут у Львові (тепер Українська академія друкарства).

У Росії його іменем названо продовжуване видання, присвячене стародрукам — «Федоровські читання» (М., 1976 і далі.).

У Львові та Москві встановлено пам'ятники Іванові Федоровичу.

У місті Старокостянтинів (Хмельницька область) на честь Івана Федорова названо Центральний парк.

Під час німецької окупації у Львові була Федоровічґассе (нинішня вул. Хотинська). З 1949 року на честь Федорова названо вулицю у центральній частині Львова (колишня вул. Бляхарська)[17], де міститься колишня будівля Ставропігійського інституту і з 1944 року діє Ставропігійський професійний ліцей (до 1990 — ПТУ), що готує кваліфікованих робітників-поліграфістів.

1977 року на честь Івана Федорова названо вулицю в Києві.

Сторінка Острозької Біблії

Московський Апостол

Євангеліє. 1581

1. Апостол. Москва, друкувався з 17/IV 1563 по 1/III 1564, 6 ненумерованих листів + 262 нумерованих (тут і далі мається на увазі нумерація кириличними буквами), формат сторінок не менший 285×193 мм, друк в два кольори, тираж близько 1000, збереглось не менше 47 екземплярів.

2 та 3. Часлословець. Москва, два тиражі (7/VIII — 29/IX та 2/IX — 29/X 1565), 173 (у другому тиражі 172) ненумеровані листи, формат не менший 166×118 мм, друк в два кольори, збереглось не менше 7 екземплярів.

4. Євангеліє учительне. Заблудів[18], 8/VII 1568—17/III 1569, 8 ненумерованих + 399 нумерованих аркушів, формат не менший 310×194 мм, друк у два кольори, зберігся щонайменше 31 примірник.

5. Псалтир з часословцем. Заблудів, 26/IX 1569—23/III 1570, 18 ненумерованих листів + 284 листи першого рахунку + 75 листів другого рахунку, формат (за сильно обрізаним екземпляром) не менший 168×130 мм, друк в два кольори. Дуже рідкісне видання: відомі всього три екземпляри[19], причому всі неповні. Вперше в кириличному книгодрукуванні набрані розграфлені таблиці.[20]

6. Апостол. Львів, 25/II 1573—15/II 1574, 15 ненумерованих + 264 нумерованих листи, формат не менший 300×195 мм, друк в два кольори, тираж 1000—1200, збереглося не менше 70 екземплярів. Передрук московського видання 1564 року з дещо кращим оформленням.[21] Один з примірників Апостола виявили серед інших вкрадених старожитностей у схованці екс-президента Януковича в Межигір'ї після його втечі[22].

7. Буквар. Львів, 1574, 40 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×63 мм, друк в два кольори, тираж, ймовірно, 2000, але наразі знайдено лише один екземпляр (зберігається в бібліотеці Гарвардського університету).

8. Греко-руська церковнослов'янська книга для читання. Острог, 1578, 8 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×64 мм, друк в один колір, вперше у Івана Федорова набір в дві колонки (паралельно грецький та слов'янський текст), також відомий лише один екземпляр (зберігається в Державній бібліотеці міста Готи, східна Німеччина). Цей екземпляр переплетений разом з екземпляром Букваря 1578 року (див. нижче), через що часто їх вважають однією книгою, на яку посилаються як на Острозьку азбуку 1578 року (див., наприклад, факсимільне перевидання: М.: Книга, 1983).[23]

9. Азбука (Читанка). Острог, 1578, 48 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×63 мм, друк в один колір, тираж був більшим, але збереглися лише два неповні екземпляри (один вже згадували вище, інший зберігається в Королівській бібліотеці Копенгагена). Повтор львівського букваря 1574 року з доданим «Словом о буквах» Черноризця Храбра[24].

10. Новий заповіт до Псалтиря. Острог, 1580, 4 ненумеровані + 480 нумерованих листів, формат не менший 152×87 мм, друк в два кольори, про тираж відомості відсутні, збереглось щонайменше 47 примірників.

11. Алфавітно-предметний Покажчик до попереднього видання («Книжка, собраніе вещей…»). Острог, 1580, 1 ненумерований + 52 нумерованих листи, полоса набору 122×55 мм, друк в один колір, збереглось щонайменше 13 екземплярів (часто підшиті до кінця попередньої книги, але явно друкувались окремо й оформлені як особливе видання).

12. Хронологія Андрія Римші («Которого ся м^сца што за старыхъ вековъ дѢело короткое описаніе»). Острог, 5/V 1581, двосторінкова листівка (текст розміщений на внутрішніх сторінках), полоса набору близько 175×65 мм. Єдиний відомий екземпляр зберігається в Державній публічній бібліотеці імені Салтикова-Щедріна, Спб.

13. Острозька Біблія Острог, 1581. 8 ненумерованих + 276 + 180 + 30 + 56 + 78 нумерованих листів п'яти рахунків, формат не менший 309×202 мм, набір в дві колонки, в тому числі деякі на грецькій мові; друк переважно в один колір (кіновар тільки на титулі). Тираж до 1500, збереглося близько 400 (рекордно багато, навіть серед новіших видань).

• Швайпольт Фіоль
• Дропан Степан
• Інкунабула
• Острозька друкарня
• Острозька Біблія
• Пам'ятник Іванові Федорову (Львів)
• Музей мистецтва давньої української книги, Львів
• Музей книги та друкарства України, Київ
• 3273 Друкар — астероїд, який назвали на честь Івана Федорова.
• Невежа Андроник Тимофійович — колега

• Александрович В. Боргове зобов’язання друкаря Івана Федоровича перед краківським купцем Фольтином Бертольдо від 29 травня 1581 року // Український археографічний щорічник. Нова серія. — Київ; Нью-Йорк, 2002. — Вип. 7. — С. 297—302.
• Андриевский А. Первый русский книгопечатник, 1583 г.: о И. Федорове / сост. А. Андриевский; изд. Киев. комис. нар. чтений. — Изд. 3-е, без перемены. — Киев: Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1895. — 24 с. (рос.)
• Бендасюк С. Общерусскій первопечатникъ Иванъ Федоровъ и основанная имъ братская ставропигійская печатня во Львове. — Львів, 1934. (рос.)
• Березов П. Первопечатник Иван Федоров. — М.: Московский рабочий, 1952. — 232 с.
• Бобкова С. 99 відсотків вірогідності, що перепоховали останки Івана Федоровича // Високий Замок. — № 188 (5252). — 2014. — 19-21 грудня. — С. 1, 5.
• Бондар Н. П. Видання Івана Федорова та Петра Мстиславця з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: дослідження, попримірниковий опис / Н. П. Бондар; наук. ред. Г. І. Ковальчук; НАН України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. — К.: б. в., 2012. — 312 с. — ISBN 978-966-02-6616-2.
• Budka W. Fedorowicz Iwan (†1583) / Polski Słownik Biograficzny — Kraków, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 388—389. (пол.)
• Видащенко М. Б. Місцями Івана Федорова на Україні: путівник / М. Б. Видащенко, Я. Д. Ісаєвич, О. Я. Мацюк. — Львів: Каменяр, 1982. — 123 с.
• Галактионов И. Д. Первопечатник Иван Федоров.— М. — Пг.: Госиздат, 1922. — 88 с. (рос.)
• Дзюбан Р. Друкарів захоплено в Полоцьку (до початків білоруського, українського та московського друкарства). Робоча гіпотеза. — Львів, 2013. — 64 с.
• Запаско Я. П. Мистецька спадщина Івана Федорова: [Іл. огляд і альбом репрод. шрифтів і прикрас] / Я. П. Запаско. — Львів: Вища школа. — 1974. — 223 с.
•  Ісаєвич Я. Д. Федоров Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 277. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Исаевич Я. Д. Преемники первопечатника. — М.: Книга, 1981. — 192 с. (рос.)
• Ісаєвич Я. Д. Першодрукар і виникнення друкарства на Україні. Вид. 2-ге, пер. доп. ‒ Львів: Видавництво при Львівському державному університеті Видавничого об'єднання «Вища школа», 1983. — 156 с.
• Ісаєвич Я. Д. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми
• Кеппен П. И. О памятнике Ивану Федорову // Список русских памятников. — М., 1822. — С. 38. (рос.)
• Ковальський М. П. Джерела про початковий етап друкарства на Україні. (Діяльність першодрукаря Івана Федорова в 70х—на поч. 80-х рр. ХVI ст.). Посібник для студентів. — Дніпропетровськ. — 1972. — 83 c.
• Ковальський М. П. Іван Федорович (Федоров) / Микола Ковальський // Острозькі просвітники ХVІ–ХХ ст. / Національний університет «Острозька академія», Українське Історичне Товариство; редкол.: І. Д. Пасічник, М. П. Ковальський, П. М. Кулаковський та ін. — Острог: Острозька академія, 2000. — С. 24—43.
• Мицько І. Іван Федоров: життя в еміграції. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2008. — 132 с.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Немировский Е. Л. Возникновение книгопечатания в Москве: Иван Фёдоров. — М.: Книга, 1964. — 400 с. (рос.)
• Немировский Е. Л. Иван Фёдоров (около 1510—1583) / Отв. ред. А. А. Чеканов. — М.: Наука, 1985. — 320 с.(рос.)
• Немировский Е. Л. Иван Федоров в Белоруссии. ‒ М.: Книга, 1979. ‒ 176 с. (рос.)
• Немировский Е. Л. Иван Федоров (Москвитин) // В кн.: Словарь книжников и книжности Древней Руси, вторая половина XIV—XVI в., часть А-К, Ленинград, 1988. — С. 388—393. (рос.)
• Немировский Е. Л. Начало книгопечатания на Украине: Иван Фёдоров. — М.: Книга, 1974. — 224 с. (рос.)
• Огієнко I. Історія українського друкарства
• Первопечатник Иван Федоров: описание изданий и указатель литературы о жизни и деятельности / ред. Е. Л. Немировский. — Львов: б. и., 1983. — 70 с.
• Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні (XVI—перша половина XVII ст.): збірник документів / упоряд.: Я. Д. Ісаєвич, О. А. Купчинський, О. Я. Мацюк та ін. — Київ: Наукова думка, 1975. — 344 с.
• Петрушевич А. С. Иван Федоров, Русскій Первопечатник. Историческо-библіографическое разсужденіе. — Львів, 1883. — С. 1—38. (рос.)
• Романовський В. Друкар Іван Федорович. Життя його та діяльність. — Київ: Український науковий інститут книгознавства, 1925. — 55 с.
• Свенціцкий І. Початки книгопечатання на землях України: в пам'ять 350-ліття першої друкованої книжки на Україні у Львові 1573—74 р / І. Свенціцкий; Наукова фундація Галицького Митрополита Андрія Шептицького «Національний музей» (Львів). — Жовква: Печатня монастиря чина Св. Василя В., 1924. — 245 с.
• Соколишин О. У 390-річчя появи Апостола і Букваря Івана Федоровича у Львові // Наукове Товариство ім. Шевченка. Доповіді, ч. 22. — Нью-Йорк, 1964 (additional link); Соколишин О. Поява Апостола і Букваря 390 років тому // Альманах УНС 1964; Соколишин О. Історія віднайдення «Букваря» Івана Федоровича // Відбитка з журналу "Визвольний шлях". Лондон: Українська видавнича спілка, 1964.
• Тимошик М. Українська книжка як об'єкт фальсифікацій, або Що стоїть за так званою полемікою новітніх опонентів українського відродження в гуманітарних дослідженнях // Дзеркало тижня. — 2007. — Ч. 40. — 27 жовтня. — С. 19.
• Тимошик М. С. Раннє українське друкарство (XV–XVII століття): текст лекції для студентів Ін‑ту журналістики з курсу «Історія видавничої справи» / М. С. Тимошик; Навчально-науковий інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — Київ: б. в., 2002. — 33 с.
• Тихомиров М. Н. Первый русский букварь / М. Н. Тихомиров // Новый мир. — 1956. — № 5. — С. 268—272. (рос.)
• Туб — въ Н. Фёдоровъ (или Федоровичъ) Иванъ // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов, Н. П. Чулков, Н. Д. Чечулин и др. — СПб., М. — Т. 25. — С. 221—223. (рос.)
• Чи було книгодрукування в Україні до Івана Федорова? : хто ставить це запитання і як на нього відповідають / Мельников О., Низовий М., Сокуров-Величко С., Тимошик М., Ісаєвич Я. — Київ: УДУЕФ, 2010. — 48 с.
• Щепкина М. В. Переводы предисловий и послесловий старопечатных книг // У истоков русского книгопечатания. — М., 1959. — С. 215—264. (рос.)

• Федорович Іван // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 1978. — 1000 екз.
• До 510-ї річниці з дня народження друкаря Івана Федорова (1510–1583). Документальна виставка. cdiak.archives.gov.ua. Центральний державний історичний архів України (Київ). Процитовано 9 січня 2022.