Анна Дольська

Анна Дольська (1.voto Вишневецька, з дому з Ходоровська; пол. Anna Dolska, ймовірно, між 1661 і 1663, Львів — 6 травня 1711, Львів) — шляхтянка, кума гетьмана Івана Мазепи[1], листуванням з яким також відома.

Анна Дольська
Anna Dolska
Народилася ймовірно, між 1661 і 1663
ймовірно, Львів
Померла 6 травня 1711(1711-05-06)
Львів
Підданство Королівство Польське
Знання мов польська
Суспільний стан шляхтянка
Титул княгиня
Батько Кшиштоф Станіслав Ходоровський
Мати Катажина Яблоновська
У шлюбі з Костянтин Криштоф Вишневецький, Ян Кароль Дольський
Діти Януш Антоній Вишневецький, Михайло Сервацій Вишневецький, Франциска
Герб

варіант гербу Корчак

Життєпис

Народилася, ймовірно, між 1661 і 1663 роками у Львові.[2] Була єдиною донькою[3] в батька — шляхтича зі спольщеного українського (руського) роду Кшиштофа Станіслава Ходоровського гербу Корчак. Мати — дружина батька Катажина з Яблоновських гербу Прус ІІІ, рідна сестра великого коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського.[4] Анна була тіткою короля Станіслава Ле­щинського.[5]

Була вродливою та освіченою.[2] Будучи в літах, не втратила жіночої чарівності.[6]

Майже ніхто з істориків не сумнівається, що княгиня була посередницею під час перемовин гетьмана України Івана Мазепи з королем С. Лещинським — ставлеником Карла ХІІ.[7] І. Мазепа познайомився з нею 1706 р., перебуваючи в Дубні, потім став хрещеним батьком її онука, позичив їй чималу суму грошей. Дольська стала намовляти гетьмана відійти від царя Петра й стати союзником польського короля С. Лещинського, якого тоді підтримував король Карл XII.[6] Можна припустити, що А. Дольська була втаємничена в деталі місії Соломона[2] в 1689—1692 роках,[8] таємного посланця гетьмана І. Мазепи, метою якої було прохання допомогти визволити Україну від «опіки» Московії. Улітку 1707 року у своєму листі повідомляла про небезпеку, що загрожувала І. Мазепі від князя О. Меншикова, котрий «сам в Україні хоче бути гетьманом» — керманич України подякував за пересторогу. Певне, в цій кореспонденції йшлося як про політичну ситуацію, так і про «амурні справи»: сучасники І. Мазепи (зокрема його племінник Андрій Войнаровський на допитах[9]), згадували, що княгиня Г. Дольська обіцяла вийти заміж за гетьмана.[2] 16 вересня 1707 року Мазепа отримав від неї її лист, а також трактат короля С. Лещинського з 12 пунктів.[10] Польська дослідниця Ілона Чаманська (пол. Czamańska) стверджувала, що власне вона сприяла переходу І. Мазепи на сторону шведів, однак це заперечив, зокрема, Збігнев Анусик (пол. Anusik)[11].

Анна Ходоровська була фундаторкою[12] будівництва нової каплиці в латинському катедральному соборі Львова, яке провели в 1701–1707 роках[13] (за іншими даними, була фундаторкою барокізації колишньої каплиці Бучацьких, якою з початку XVIII ст. опікувалися князі Вишневецькі[14]).

Мала намір відкрити у Крем'янці школи ордену піярів, що викликало невдоволення єзуїтів.[15] Виділила 3 тисячі золотих римських скудо (еквівалент близько 30000 флоринів[16][17]) на будівництво мурів костелу монастиря піярів у Любешеві й 1 000 злотих (або 100 золотих римських скудо[16]) — для придбання книг для бібліотеки. Також передала цьому Любешівському монастирю землі свого маєтку в с. Троянівка на Волині. З[18]

На початку XVIII ст. після її прохання за дозволом львівського латинського архиєпископа Константія Зелінського до містечка Білий Камінь прибули монахи-тринітарії (латинського обряду), яким передали місцевий парафіяльний костел. Також вона мала фундувати монастир тринітаріїв у Білому Камені, однак цього не трапилося.[19] 1695 року отримала права на маєтності князів Вишневецьких, розташовані за Дніпром.[20]

Померла 6 травня 1711 року у Львові[21] через погіршення стану здоров'я після поразки війська Карла XII і Мазепи під Полтавою та ув'язнення московитами[11] після наказу царя Петра І сина, князя Михайла Сервація Вишневецького, і вивезення до Москви.[22]

Сім'я

Перший чоловік — белзький воєвода, князь Костянтин Криштоф Вишневецький, який засватав її в 1676 році, будучи років на 30 старшим.[2] Чоловік був власником (або співвласник) містечка Білий Камінь (нині — село Золочівського району Львівської области); була другою дружиною чоловіка. У них народилися діти:

Портрет її першого чоловіка та, очевидно, Анни з Ходоровських був у захристі львівського костелу святого Антонія.[24]

Вдруге вийшла заміж за великого маршалка литовського Яна Кароля Дольського (1637 — 29 квітня 1695).[25] Шлюб відбувся в 1686 році[21] (за іншими даними — у 1689[2]). Разом з другим чоловіком мали дітей, які померли в дуже молодому віці[21] (зокрема, Криштоф помер 1698-го[26]). Після смерти чоловіка певний час управляла його маєтностями.[27] Разом з другим чоловіком призначили земельну ділянку довжиною 275 м та шириною 105 «великих кроків» для будівництва резиденції ченців-піярів у Новому Дольську (Любешеві).[28]

Примітки
  1. Войтович Л. Розділ: столиця «Української Швейцарії» на Дністрі Архівовано 13 серпня 2013 у WebCite // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Збірник наукових праць. — 2005. — Вип. IX. — С. 238.
  2. Батюк А. Ганна Дольська в житті Івана Мазепи.
  3. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — S. 283. (пол.)
  4. Piwarski K. Chodorowski Krzysztof Stanisław h. Korczak // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1937. — T. III/4, zeszyt 14. — S. 372—373. (пол.)
  5. Вінтоняк О. Анатема на гетьмана Мазепу Архівовано 29 квітня 2016 у Wayback Machine. // Український історик. — 1990. — С. 66.
  6. Петро Кралюк. Багатоликий Мазепа: конструктивне, трагічне, трагікомічне // День. — 2009. — 20 червня.
  7. Лист княгині Дольської до Карла ХІІ (вересень 1704 р.)… — С. 37.
  8. Павленко С. Кохання гетьмана Мазепи… — С. 45.
  9. Павленко С. Кохання гетьмана Мазепи… — С. 51.
  10. Павленко С. Кохання гетьмана Мазепи… — С. 46.
  11. Anusik Z. O książętach Wiśniowieckich i czasach, w których żyli. Suplement do monografii rodu // Przegląd nauk historycznych. — 2009 (R. VIII). — № 2. — S. 228. (пол.)
  12. Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 271—272. (пол.)
  13. У 1737—1740 роках її реконструювали коштом Януша Антонія Вишневецького та його дружини Теофілії Лещинської; Див.: Betlej A.. Nagrobek Jabłonowskich w kościele Jezuitów we Lwowie // Folia Historiae Artium. — 2007. — SN 11. — S. 77. (пол.)
  14. Katedra łacińska we Lwowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Secesja, 2013. — T. 21. — S. 27. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-63463-09-0. (пол.)
  15. Зимницька С. Проблема зміни віри представниками роду князів Вишневецьких у вітчизняній та зарубіжній історіографії другої половини ХІХ — першої половини ХХ ст. // Наукові записки Острозької академії. Серія «Історичні науки». — 2013. — Вип. 20. — С. 160.
  16. Taraszkiewicz J. Początki działalności zakonu pijarów w Lubieszowie czyli Nowym Dolsku na Ukrainie // Синопсис: текст, контекст, медіа. — 2015. — № 2 (10). — С. 2. (пол.)
  17. За іншими даними 3000 злотих.
  18. Мельник В. І., Шумик М. І. Ботанічні сади при монастирях піарів на Волині у ХVII–XIX ст. // Інтродукція рослин. — 2014. — № 4. — С. 65. — ISSN 1605-6574.
  19. Kuczman K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Białym Kamieniu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — 402 il. — S. 12. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  20. Anusik Z. O książętach Wiśniowieckich i czasach, w których żyli… — S. 227.
  21. Piwarski K. Dolski Jan Karol, h. Kościesza (1637—1695)… — S. 289.
  22. Anusik Z. O książętach Wiśniowieckich i czasach, w których żyli… — S. 236.
  23. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 552. (пол.)
  24. Pencakowski P. Kościół parafialny p. w. Św. Antoniego we Lwowie (dawniej klasztorny OO. Franciszkanów Konwentualnych) // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Secesja, 1993. — Т. 1. — S. 46. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. I). — ISBN 83-85739-09-2.
  25. Piwarski K. Dolski Jan Karol, h. Kościesza (1637—1695)… — S. 288—289.
  26. Павленко С. Кохання гетьмана Мазепи… — С. 43.
  27. Бірюліна О. 525 років від часу першої писемної згадки про смт. Любешів (1484) Волинської області // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2009 рік / упр-ня культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. — Луцьк, 2008. — С. 140—143.
  28. Taraszkiewicz J. Początki działalności zakonu Pijarów w Lubieszowie czyli Nowym Dolsku na Ukrainie // Синопсис. — 2015. — № 2 (10). — ISSN 2311-259X. (пол.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.