Анн Ідальго

Народилася 19 червня 1959 року в іспанському місті Сан-Фернандо, проте 1961 року з батьками, Антуаном і Марі Ідальго, переїхала до Франції, оселившись в Ліоні.

Її дід по батьківській лінії, Антоніо Гідальго, був іспанським комуністом і в 1937 році втік з франкістської Іспанії через Піренеї на віслюку до Франції. Вже через два роки він повернувся до Іспанії (один з чотирма дітьми, дружина не пережила зворотного шляху), де його заарештували і засудили до смертної кари, замінивши її згодом на довічне ув'язнення, і через три роки відпустили.

Здобувши освіту в галузі соціальної роботи та права, Анн Ідальго з 1984 року почала працювати інспектором з праці і продовжувала це заняття до 1993 року, коли почала працювати в Делегації з професійної підготовки в Міністерстві праці. З 1995 по 1996 рік брала участь у складі місії в Міжнародному бюро праці в Женеві. З 1996 по 1997 рік працювала в компанії Générale des Eau.

З 1997 року пішла в політику. Працювала на різних посадах в кабінетах міністрів Мартін Обрі, Ніколь Пері і Маріліз Лебраншю.

З 2001 року працює заступником мера Парижа, соціаліста Бертрана Деланое.

На муніципальних виборах 2014 стала кандидатом на пост мера Парижа. Вийшла у другий тур разом з кандидатом від партії Союз за народний рух Наталі Косцюшко-Морізе. Перемігши в них, Ідальго стала першою жінкою, що зайняла пост мера Парижа.

28 червня 2020 року Ідальго було обрано мером Парижа з 50,2 % голосів. У другому турі муніципальних виборів була рекордно низька явка виборців (63,3 %), які були відкладені через пандемію Covic-19.[12]

У вересні 2021 року Анн заявила про плани балотуватися на посаду президента Франції[13].

Володіє французькою та іспанською мовами.

Заміжня вдруге, її чоловік — колега по Соціалістичній партії Жан-Марк Жермен, народила від нього 2002 року сина Артура. Артур Жермен — наймолодший француз, який перепливав Ла-Манш.

Від першого шлюбу народилися син Матьє (1986) і дочка Ельза (1988).

Незважаючи свою католицьку освіту, Ідальго є атеїсткою[14][15][16].

• Командор ордена Ізабелли католички (2010).
• Кавалер ордена Почесного легіону (2012).
• Командор Ордену Полярної зірки (2014)[17]

15 липня 2018 року в день фіналу Чемпіонату світу з футболу в Москві нагадала про українського режисера, політв'язня Кремля Олега Сенцова[18]:

«У той час як у світі прикута увага до фіналу футбольного Чемпіонату світу в Москві, я дуже сильно думаю про Олега Сенцова, українського режисера, який перебуває в ув'язненні вже 4 роки.»

24 вересня 2018 року Муніципальна рада столиці Франції проголосувала за визнання Олега Сенцова почесним громадянином Парижа. Рішення ухвалене за пропозицією паризького мера Анн Ідальго[19][20].

• Офіційний сайт