Анортит
Анортит (грец. ανορθος — косий; рос. анортит; англ. anortite; нім. Anorthit m) — породотвірний мінерал класу силікатів з групи плагіоклазів. Кальціїстий різновид плагіоклазів (№ 90-100).
| Анортит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1] |
| Абревіатура | An[2] |
| Хімічна формула | CaAl2Si2O8 |
| Клас мінералу | плагіоклази |
| Nickel-Strunz 10 | 9.FA.35[3] |
| Dana 8 | 76.1.3.6 |
| Ідентифікація | |
| Колір | безбарвний або білий, сірий, іноді — жовтуватий, червонуватий |
| Сингонія | Триклінна сингонія[4] |
| Вид симетрії | триклінна-пінакоїдальнаd[4] |
| Просторова група | кристалографічна група 1d[4] |
| Твердість | 6 — 6,5 |
| Блиск | скляний |
| Густина | 2,76 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
a-d[5], ортогональність[5] |
| Типова місцевість | Сомма[3] |
 Анортит у Вікісховищі | |
Загальний опис
Хімічний склад чистого анортиту: CaAl2Si2O8, де CaO — 20,1%, Al2O3-36,7%, SiO2 — 43,2%.
Безбарвний або білий, сірий, іноді жовтуватий, червонуватий.
Блиск скляний, злом нерівний. Прозорий до напівпрозорого.
Твердість 6 — 6,5.
Густина 2,76.
Анортит утворює здебільшого зернисті агрегати. Кристали призматичні, рідше витягнуті. Утворює суцільні зернисті маси.
Сингонія триклінна.
Характерний для основних інтрузивних і ефузивних магматичних порід. Знаходиться разом з магніїсто-залізистими силікатами, а також у метеоритах. В Україні є в межах Українського щита, на Донбасі. Використовується в керамічній промисловості.
Породотвірний мінерал таких магматичних порід, як базальт, олівінове габро, норит; зустрічається в контактах магматичних порід з вапняками, в амфіболітах.
Анортит зустрічається в Карелії, на Уралі, в Україні.
Розрізняють:
- анортит баріїстий (відміна анортиту, яка містить до 5,5% ВаО);
- анортит ґаліїстий (штучний анортит, у якому алюміній заміщується ґалієм);
- анортит-гаюїн (гіпотетичний компонент групи содаліту, що містить Са);
- анортит ґерманіїстий (штучний анортит, в якому кремній заміщується ґерманієм);
- анортит каліїстий (відміна анортиту, яка містить понад 6,5% К2О).
Див. також
Примітки
- Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- mineralienatlas.de
- Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Анортит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Анортит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.