Антиной

Божественний Антиной (грец. Ἀντίνοος, лат. Antinous; бл. 111(0111)—130) — грецький юнак, коханець і постійний супутник римського імператора Адріана. Після смерті обожнений ним.

Антиной
лат. Antinous
дав.-гр. Ἀντίνοος
Народився 111
Болу, Туреччина
Помер 30 жовтня 130(0130-10-30)
Ніл або Антинопольd, Мінья (губернаторство), Єгипет
·утоплення
Країна Стародавній Рим
Діяльність Фаворитизм
Статуя Антиноя з музею Пія-Климента

Життєпис

Антиной був уродженцем малоазійської римської провінції Віфінія. Імовірно, що імператор Адріан помітив красеня-грека під час своєї подорожі Віфінією у 124 році. Імператор відразу закохався у раба та викупив його. Протягом шести-семи років Антиной і Адріан були коханцями. З 128 року юнак перебував при імператорі постійно. Втім через два роки, y жовтні 130, Антиной утопився в Нілі. Його загибель не має однозначного пояснення. Як версії висуваються: убивство хлопця заздрісниками його впливу при дворі[1]; самогубство через ненависть до набагато старшого коханця[2]; ритуальна жертва в честь Адріана; банальний нещасний випадок під час купання. Імператор дуже сильно побивався за Антиноєм. Сучасники свідчать, що він «плакав, як жінка»[3].

Обожнення

Кохання Адріана до Антиноя стало справжнім надбанням матеріальної культури, адже імператор доклав величезних зусиль по возвеличенню свого супутника. Статуї Антиноя своєю кількістю переважають усі інші римської доби.

Після трагічної смерті Антиной був обожнений за наказом Адріана, який ледь не збожеволів із горя. На честь юнака було збудовано місто Антинополь (лат. Antinopolis), де кожного року проводилися ігри на пам'ять нового бога. Споруджувалися храми, відчеканювалися монети, створювалося сотні картин і скульптур, на яких Антиной був зображений із неземною красою. Кількість зведених статуй перебільшує кількість статуй будь-якого римлянина[4]. Антиноя ототожнювали із єгипетським богом Осірісом, а іноді із грецьким Діонісом. За життя Адріана серед римських вельмож вважалося гарними манерами мати у себе хоча б одне зображення Антиноя. Придворні астрономи виділили Антиною окреме сузір'я на небі (сьогодні не використовується)[4].

Рання християнська церква створила з цього гомосексуального кохання символ розпусти у своїх політичних цілях боротьби за владу та свідомість людей. Апологети раннього християнства ганили у своїх працях культ Антиноя, бо після смерті коханця Адріан почав гоніння християн.

Галерея

Примітки
  1. Император Адриан и его любовник Антиной (рос.)
  2. Антиной — раб, ставший богом (рос.)
  3. Портреты и люди. Адриан и Антиной (рос.)
  4. Созвездие Антиноя (рос.)

Бібліографія
  • Lambert, R., Beloved and God: The Story of Hadrian and Antinous (New York, 1984)
  • Levezow, Über den Antinous (1808)
  • Dietrich, Antinoos (1884)
  • Laban, Der Gemütsausdruck des Antinoos (1891)
  • Antinoüs, A Romance of Ancient Rome, from the German of A. Hausrath, by M. Saftord (New York, 1882)
  • Ebers, Der Kaiser (1881).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.