Берлінське античне зібрання

Основи зібрання заклав бранденбургський курфюрст Фрідріх Вільгельм I, пограбувавши у 1656 році Казимировський палац у Варшаві під час Північної війни 1655—1660 років.[1][2] Ці скульптури придбали в Італії польські королі Сигізмунд III Ваза і Владислав IV Ваза.[3]. Спочатку зібрання знаходилось у Берлінському міському палаці. У 1671 році курфюрст придбав зібрання Герріта Рейнста, а прусський король Фрідріх I у 1698 — відому колекцію римського археолога Джованні П'єтро Беллорі. Після деякої перерви, під час якої королю Пруссії Фрідріху Вільгельму I вдалося виміняти в Августа Сильного за два полки драгунів 36 найцінніших статуй, в 1742 році слідувало придбання вже Фрідріхом II колекції кардинала Мельхіора де Поліньяка, до якої зокрема входила найвідоміша скульптура «Дівчина, що грає в кості». В 1747 році Фрідріх II придбав бронзову статую так званого «хлопчика, який молиться», яка до 1786 року прикрашала терасу палацу Сан-Сусі. В 1758 році фонди античної колекції в черговий раз збагатилися отриманою у спадок колекцією, що належала маркграфині Вільгельміни Прусської. До неї входила в тому числі відома мозаїка «Підлога з Пренесте» із зображенням долини Нілу. В 1764 році в Античне зібрання влилася колекція гем Філіпа фон Штоша. Більша частина творів античного мистецтва розміщувалася в королівських палацах і побудованому в 1769 році античному храмі в Потсдамському парку Сан-Сусі, доступному для огляду публікою за попередньою домовленістю. У 1797 році народилася ідея створити в Берліні публічний музей і представити в ньому найбільш значущі екземпляри з королівського зібрання. Вибір експонатів був покладений на комісію під керівництвом Вільгельма Гумбольдта. Паралельно для майбутнього музею в 1827 році були придбані колекції виробів із бронзи та кераміки генерального консула Бартольді, а в 1828 році — колекція генерала Франца фон Коллера з 1348 античних ваз.

Будівля Старого музею

У 1830 році Берлінське античне зібрання переїхало до побудованого Карлом Фрідріхом Шинкелем Старого музею у Люстгартені навпроти берлінського Міського палацу.

Спочатку до експозиції музею входила переважно антична грецька та римська скульптура. Протягом XIX ст. купувалися нові експонати, зокрема в 1831 році — колекція Доров-Магнуса з 442 ваз. Завдяки посередництву археолога Едуарда Герхарда зібрання ваз значно збільшилося в наступні роки і перетворилося в одне з найвидатніших у світі.