Антоніо Бандерас

Коли мав 19 років, переїхав до Мадрида, де виступав у маленьких театрах. На нього звернув увагу відомий режисер Педро Альмодовар, який запросив Бандераса знятись у фільмі «Лабіринт бажань» (Laberinto de pasiones, 1982). Молодий актор справив враження на режисера, і він почав доручати Антоніо головні ролі.

У роботах метра іспанського кіно Бандерас ставав то дивним провидцем, готовим взяти на себе злочини свого вчителя («Матадор», 1986), то пристрасним героєм, мрією жінок («Закон бажання», 1987), то напівбожевільним юнаком, який мало не силою добивається кохання викраденої ним порнозірки («Зв'яжи мене!», 1989).

Альмодовар разом з Антоніо Бандерасом зробив п'ять фільмів, причому фільм «Жінки на межі нервового зриву» (1988) був номінований на премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою. В іспанських картинах персонажі актора часто були позбавлені моральних критеріїв («Батон Руж», 1988, Рафаеля Молеона) і зраджували власне кохання («Стріляй!», 1993, Карлоса Саури).

1991 року він з'явився на зйомках документального фільму з концертного туру Мадонни (Madonna: Truth or Dare). У фільмі Мадонна каже, що хоче спокусити Бандераса, хоча вона знає, що він одружений. Бандерас вирішив пробивати собі дорогу за межами іспанського кінематографу.

Перебравшись до США, Бандерас зрозумів, що його статус зірки в Іспанії для Голлівуду не має значення, тому стартував другорядною роллю у стрічці «Королі мамбо» (1992) з Армандом Ассанте — першому фільмі, що здобув деяку популярність в інших країнах. У 1993 привернув до себе увагу американських глядачів, зігравши гомосексуала—коханця ВІЛ-інфікованого адвоката в оскароносній стрічці «Філадельфія» з Томом Генксом, а у 1994-му майже затьмарив суперзірок Тома Круза та Бреда Пітта в «Інтерв'ю з вампіром» Ніла Джордана, де перевтілився в демонічного красеня Арманда.

Наступного року Антоніо перетворився на нову зірку «екшн», знявшись у голлівудських бойовиках «Відчайдушний» (1995) Роберта Родріґеса та «Убивці» (1995) Річарда Доннера з Сильвестром Сталлоне. Намагаючись випробувати себе в різних жанрах, Бандерас знявся у трилері «Ніколи не розмовляй з незнайомцями» (1995) з Ребеккою Де Морней, комедії «Двоє — це занадто» (1996) з Мелані Гріффіт. У 1996 році він знявся разом із Мадонною у фільмі «Евіта», адаптації мюзиклу Ендрю Ллойда Веббера і Тіма Райса, в якому він грав оповідача Че. З того часу він став бажаним гостем у високобюджетних постановках, таких як «Маска Зорро» (1998) Мартіна Кембела.

Антоніо Бандерас та Сальма Гаєк на прем'єрі мультфільму «Кіт у чоботях» у Парижі, 2011 рік.

2001 року він знявся у кінотрилогії «Діти шпигунів» режисера Роберта Родрігеса. Цього ж року він разом з Анджеліною Джолі також знявся у фільмі Майкла Крістофера «Спокуса». У 2002 році з Ребекою Ромейн у фільмі «Фатальна жінка» режисера Браяна Де Пальма та біографічній драмі «Фріда» із Сальмою Гаєк режисера Джулі Теймор.

10 серпня, в річницю 60-річчя, повідомив, що захворів на COVID-19.[4]

• Улюблене іспанське слово актора «la alegria» (радість).
• Триразовий володар премії «Fotogramas de plata» за найкращу чоловічу роль (1985, 1987, 1990 роки).
• Володар каталонської кінематографічної «Кінопремії Святого Юра» (Premios Sant Jordi de Cine) — 1987 рік.
• Володар премії «Європейський кіноприз» (European Film Awards) — 1987 (1998 рік).
• Лауреат премії «Premio Donostia» (Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні) — 2008 рік.