Антоніо Солер
Антоніо Франциско Хав'єр Хосе Солер і Рамос, відомий як «отець Солер» (у релігійному сенсі), (ісп. Antonio Francisco Javier José Soler y Ramos), хрещений 3 грудня 1729, Олот, Жирона, Каталонія — †20 грудня 1783, Сан-Лоренсо-де-Ель-Ескоріаль, Мадрид, Іспанія) — іспанський композитор і клавесиніст, учень неаполіта́нця Доменіко Скарлатті, який тридцять останніх років свого життя прожив у Іспанії.
| Антоніо Солер | |
|---|---|
| отець Солер | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Антоніо Франсіско Хав'єр Хосе Солер Рамос |
| Дата народження | 3 грудня 1729 |
| Місце народження | Олот, Жирона, Каталонія, Іспанія |
| Дата смерті | 20 грудня 1783 (54 роки) |
| Місце смерті | Сан-Лоренсо-де-Ель-Ескоріаль, Мадрид, Іспанія |
| Роки активності | з 1756 |
| Громадянство |
 Іспанія |
| Національність | іспанець |
| Віросповідання | Католицька церква |
| Професії | hieronymite monk, композитор, органіст, теоретик музики, філософ, пресвітер, клавесиніст, музикознавець |
| Жанр | класична музика |
 Файли у Вікісховищі | |
Життєпис
Антоніо Солер розпочав свою музичну освіту у віці шести років у хорі хлопчиків (Escolania de Montserrat) Монсератського монастиря у Каталонії, де він особливо відзначився в грі на органі.
У 1744 році був призначений органістом кафедрального собору міста Ла-Сеу-д'Уржель.
У віці 23 років, у 1752 році, постригся в ченці чернечого ордену єронімітів, покровителем яких є Святий Єронім, і решту свого життя звікува́в у Ескоріальському монастирі Святого Лаврентія, виконуючи обов'язки капельмейстера та органіста. Крім цього він давав уроки музики, навіть інфантові Габріелеві, улюбленому синові іспанського короля Карла III. В «Ескоріалі» він зустрівся з композиторами Хосе Небра та Доменіко Скарлатті, який супроводжував іспанську королівську родину під час їхнього перебування у монастирі.
Інфант Габріель попросив Солера взяти участь у концертах («академіях»), організованих у Прадо та Аранхуесі, таким чином, його не було протягом кількох тижнів у монастирі. Свобода та успіх Солера викликали заздрість у ченців, його прозвали «дияволом у монаршому вбранні». Тому новий, дуже суворий управитель монастиря, Джуліан де Віллегас, заборонив Солеру виїзди́ти з монастиря.
Антоніо Солер помер в «Ескоріалі» в 1783 році.
Творчість
У творчому доробку Солера близько 500 творів різних жанрів, однак найвідомішими з них є понад 200 його сонат для клавішних інструментів. У цьому жанрі його вважають головним суперником Доменіко Скарлатті, який був його вчителем. Часто важко зрозуміти для якого інструменту був початково написаний твір, бо Солер грав на органі, клавесині, фортепіано, і для цих інструментів писав свої твори. Сонати Солера найчастіше мають двочастинну форму, хоч деякі з них складаються з трьох і навіть чотирьох частин. Вони відзначаються незвичайними модуляціями і в них трапляються іспанські музичні елементи, наприклад, танцювальні ритми фанданго, сегіди́льї, хоти .
Значна частина його творів відноситься до вокальної духовної музики. Це меси, псалми, мотети, вільянсіко і багато іншого.
Крім компонування Антоніо Солер також брався до теорії музики. У 1762 році вийшов його двочастинний трактат «Ключ до модуляції» (Llave de la modulacion y antiguedades de la musica), у якому серед іншого він показав, як в музичному творі плавно і швидко переходити з однієї тональності до будь-якої іншої.