Антропов Лев Іванович
Лев Іванович Антропов (30 вересня 1913, Берлін — 8 липня 1994) — український хімік, доктор хімічних наук, професор, член-кореспондент АН УРСР.
Антропов Лев Іванович | |
---|---|
![]() | |
Народився |
30 вересня 1913 Берлін, Німецька імперія |
Помер | 8 липня 1994 (80 років) |
Країна |
![]() ![]() |
Діяльність | хімік |
Alma mater | Уральський державний технічний університетd |
Заклад | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського |
Ступінь | доктор хімічних наук |
Членство | НАН України |
Нагороди |
Біографія
Народився 30 вересня 1913 року в Берліні в родині службовця. У 1936 році закінчив Уральський індустріальний інститут у Свердловську, де працював до 1940 року. Наукову діяльність почав в студентські роки, коли під керівництвом професора О. О. Єсіна провів дослідження кінетики осадження і розчинення міді, результати яких були опубліковані в центральних журналах країни. Тоді ж він був залучений і до педагогічної діяльності як позаштатний асистент кафедри електрохімії.
У 1940—1948 роках завідував кафедрами електрохімії, фізичної та колоїдної хімії Єреванського політехнічного інституту, в 1948—1960 роках — Кафедрою технології електрохімічних виробництв Новочеркаського політехнічного інституту, де був також деканом хіміко-технологічного факультету. Докторську дисертацію захистив у 1945 році. У ці роки основним напрямком його наукових робіт було виявлення ролі заряду поверхні металу в адсорбційних явищах. Розвинені уявлення лягли в основу теорії впливу поверхнево-активних речовин на процеси корозії і електроосадження металів.
З 1957 по 1960 рік працював в Індії як експерт ЮНЕСКО. Він організував у Бомбейському технологічному інституті кафедру електрохімії, вів науково-дослідну роботу в галузі захисту металів від корозії. У цей період їм вперше було встановлено зв'язок між адсорбцією поверхнево-активних речовин на ртуті та їх дію на корозію, контактне та електрохімічне осадження металів. Запропонована ним і названа згодом його ім'ям Шкала потенціалів отримала міжнародне визнання і широко використовується в різних галузях теоретичної та прикладної електрохімії, в тому числі при електроосадженні металів у гальванотехніці і гідрометалургії. Роботи цього періоду принесли Л. І. Антропову широку популярність і визнання як одного з провідних електрохіміків світу.
З 1960 по 1986 рік завідував кафедрою технології електрохімічних виробництв Київського політехнічного інституту, в 1962 році створив при КПІ проблемну лабораторію інгібіторів кислотної корозії, а з 1986 року працював професором — консультантом цієї ж кафедри. У ці роки розширювався коло наукових інтересів вченого, і була створена київська електрохімічна школа. Велике практичне значення мали розробки корозійно-вимірювальної техніки, синтез нових ефективних інгібіторів корозії. Під керівництвом Л. І. Антропова кафедра електрохімічних виробництв КПІ стала в цей період головною організацією серед країн — членів РЕВ з проблеми інгібіторного захисту металів від корозії.
Наукова діяльність
Л. І. Антропов був відомий як висококваліфікований педагог, лектор. У числі його учнів два академіки та два члена-кореспондента АН СРСР, 10 докторів наук і понад 50 кандидатів наук.
Написаний ним підручник «Теоретична електрохімія», який є одним з основних підручників вузів, видавався чотири рази російською мовою, двічі — англійською, по одному разу угорською, французькою, українською мовами.
Він є автором близько 400 наукових публікацій і патентів, серед яких монографії:
- «Інгібітори корозії металів» (1981);
- «Композиційні електрохімічні покриття» (1986);
- «Шкала потенціалів та її використання при вивченні електрохімічних реакцій» (1965).
Відзнаки, пам'ять
![](../I/%D0%9C%D0%94_%D0%90%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%83.jpg.webp)
Нагороджений орденами «Знак пошани» та Трудового Червоного Прапора, медалями.
Удостоєний звання заслуженого діяча науки УРСР (1977), Державної премії УРСР (1977), премії імені Л. В. Писаржевського (1992).
На стіні хіміко-технологічного факультету КПІ встановлена гранітна меморіальна дошка на честь професора Лева Антропова.
Джерела
- www.galvanicrus.ru (рос.)