Апшеронський півострів

Апшерон - старий нафтовидобувний регіон. У часи високого Середньовіччя (з VIII до XIII ст.) спостерігаємо численні письмові згадки бакинської нафти в працях арабських учених (Баладзорі, Масуді, Істахрі-Абу, Абу-Дулаф, Бекран та ін.), які описували самовилив нафти на поверхню та ранній колодязний видобуток на Апшеронському півострові. Так, Масуді у своєму трактаті «Середня книга» (перша половина Х ст.) відзначає, що « ...в Баку було два головних джерела: з одного добувалася жовта і біла нафта, а з іншого – чорна і синя. Прибуток з кожного джерела становив понад тисячу дирхемів на рік». Масуді та Істахрі, котрі відвідали район Баку в Х ст., зазначали, що нафта й газ використовувалися для нагрівання води, приготування їжі, обпалення вапна, у військових та медичних цілях. У X – XIII ст. в селі Балахани добувалася «легка нафта», а в Сурахани – «важка». Географ XIII століття Ібн Бекран пише, що нафту в Баку очищали, щоб позбутися від її поганого запаху і зробити нафту більш придатною для лікування.

Апшеронський півострів формою нагадує скорчений ніс, знятий у профіль. Удається до моря на 60 км, ширина до 30 км. На східному краю — піщана Шахова коса. Складений головним чином неогеновими і антропогеновими відкладеннями.

Поверхня — хвиляста рівнина (висоти від −26 нижче за рівень моря біля берегів Каспію до 310 м на заході; середня висота 50-165 метрів) з брахіантиклінальними підняттями і грязьовими сопками (висота до 310 м на заході), з безстічними улоговинами, що містять солончаки і солоні озера; зустрічаються ділянки рухомих пісків. Ландшафт ефемерової напівпустелі із зимовою вегетацією трав. Поверхня рівнинна, місцями слабо погорбована.

На півострові є багаті нафтові і газові родовища (див. Бакинський нафтогазоносний район).

На південному узбережжі — місто Баку. Апшеронська група курортів. Багато грязьових вулканів.

Півострів отримав назву від селища Апшерон, що існувало до 20-х років XVIII століття. Найчастіше вважається, що слово «Апшерон»(آبشوران) походить від солона вода (аб вода, шерон солона на мові іраномовних татів), первісно слово стосувалося Каспійського моря, а потім перейшло на прибережне селище.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Апшеронский полуостров / Словарь современных географических названий, Издательство «У-Фактория», 2003. — ISBN 5-94799-148-9
• Поспелов Е. М. Топонимический словарь. Издательство АСТ, 2005. — ISBN 5-17-016407-6
• Апшеронский регион