Аркадіуш Протасюк

Народився у Седльцях[1]. У дитинстві переїхав із Зомбковіце до Олькуша[2], де працював у Волонтерській службі порятунку на воді (WOPR)[3].

У 1993 році з відзнакою закінчив Вищу авіаційну школу в Дембліні[1][4], так звану «Школу орлят»[5]. 28 червня 1997 року його підвищили до першого офіцерського звання другого лейтенанта[6]. З того ж року служив у 36-му спеціальному полку транспортної авіації[5], з 2008 року — командиром екіпажу Ту-154М[7]. Був пілотом вищого класу[8], уповноваженим здійснювати денні та нічні польоти згідно з процедурами як командир льотних екіпажів Ту-154 М і Як-40[9][10]. У 2005 році пройшов теоретичний курс за ліцензією лінії ATPL (A) у сертифікованому навчальному центрі «LOT Polish Airlines», готуючись до міжнародних рейсів[11]. У 2009 році пройшов спеціалізовану підготовку з процедур точного та неточного підходу на Embraer 175, організовану Swiss AviationTraining Ltd. з Цюріха. Тренінги були пов'язані з остаточно закінченим проєктом придбання VIP літаків[12]. Його загальний рейд склав 3531 годину, на літаку Ту-154М 2907 годин, з них 445 годин як командир[13].

Вивчав політичні науки на факультеті журналістики та політичних наук у Варшавському університеті. У 2003 році закінчив аспірантуру на факультеті кібернетики Військового технологічного університету в галузі європейської інтеграції та національної безпеки[5][14].

12 серпня 2008 року він був другим пілотним у складі екіпажу літака президента Леха Качинського під час перельоту до Грузії, під час якого пілоти відмовилися змінити місце посадки з Гянджі, Азербайджан, у Тбілісі[15][16]. На початку 2010 року він брав участь в операціях гуманітарної допомоги жертвам землетрусу на Гаїті[17]. Повернувшись з Гаїті 24 січня 2010 року, він приземлився у варшавському військовому аеропорту на літаку Ту-154М № 101 з пошкодженим блоком управління[18]. 4 лютого 2010 року разом з іншими членами штату 36 СПЛТ за участь у гуманітарній операції нагороджений командиром ВПС Польщі ген. Анджеєм Бласіком[17].

У квітні 2010 року він був у складі екіпажу двох рейсів з Варшави до Смоленська в рамках відзначення 70-ї річниці Катинської трагедії. 7 квітня 2010 року під час польоту до Смоленська з прем'єр-міністром Дональдом Туском він був другим пілотом[19] (першим пілотом був підполковник Бартош Стройський)[20]. Під час другого польоту 10 квітня 2010 року він загинув у катастрофі польського літака Ту-154М у Смоленську[5][21]. Під час польоту він був командиром екіпажу літака[1], хоча за попередніми планами командиром екіпажу повинен був бути підполковник Бартош Стройський — пілот, який був командиром екіпажу під час польоту 7 квітня[22]. Відповідно до остаточного звіту, Державна комісія з розслідування авіаційних аварій (KBWLLP), досліджуючи причини катастрофи, 10 квітня 2010 року не мала дійсних дозволів на виконання посадки в якості командира літака Ту-154М в системах ILS, NDB, VOR DME, PAR та RSL, а також він не мав дійсних дозволів на польоти на літаках Ту-154М та Як-40[23]. 24 квітня 2010 року його поховали на муніципальному кладовищі поблизу Гродзиська-Мазовецького. Під час похорону над процесією пролетіли три військові літаки із загону «Орлят» в знак шани загиблому пілоту[24][25][26].

Був одружений. Дружина Магдалена. Виховував двох дітей: син Миколай та донька Марія[1]. Володів російською та англійською мовами[27][28][29][30][31].

Посмертно, рішенням Міністра національної оборони Богдана Кліха від 13 квітня 2010 йому було присвоєно звання майора[32].

9 вересня 2011 року в Олькуші було відкрито пам'ятник, присвячений двом пілотам, пов'язаним із містом, які загинули в авіакатастрофі: полковнику Здзіславу Цесліку та майору Аркадіушу Протасюку[33].

• Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі — 2010, посмертно[34]
• Бронзовий Хрест Заслуги — 2007[35]
• Бронзова медаль «За заслуги при обороні країни»— 2005 р.[1]

• E. Kotnis-Górka (13 квітня 2010). To był jego ostatni lot w chmurach. przeglad.olkuski.pl. Процитовано 9 жовтня 2013.
• Dariusz Nowak (16 квітня 2010). Dąbrowskie początki lotniczej kariery. Dąbrowa Górnicza. Архів оригіналу за 3 травня 2013. Процитовано 17 липня 2010.
• Ł. Orłowski (16 квітня 2010). „Nie było pilota, który znałby lepiej Smoleńsk”. tvn24.pl. Процитовано 20 липня 2010.