Археологія Маріуполя

У VI тисячолітті до н. е. в Приазов'ї під впливом Малої і Передної Азії склався свій центр ранніх (сурських, 5700—4350 років до н. е.) неолітичних культур (новокам'яна доба). Тваринництво тут розвивалося за моделлю Східної Європи (домінування корів і овець), розвивалось гончарство, було глинобитне житло, вирощували ячмінь, просо, карликову пшеницю.

Сурські громади розселилися на території Подніпров'я, Приазов'я (у тому числі в низов'ї річки Молочної: поселення Семенівка-1 і Кам'яна Могила-1, відомий грот «Чурінг» й печера «Колдун»), однак на території самого Маріуполя ранніх неолітичних поселень немає.

Археологічні розкопки унікального Маріупольського могильника (могильник виявлений у 1930 р. під час будівництва заводу «Азовсталь») на території лівого берега Кальміусу виявили пізньонеолітічне родоплемінне поховання (5500-5200 років до нашої ери) нижньодінської культури.

Було знайдено 122 поховання людей, кераміку, поховальний інвентар, мушлі молюсків, пластини і скребки з кременю, намиста(в тому числі у вигляді півмісяця, які, як припускають, відігравали роль грошей), поховальні савани, охру — символ крові та вогню, якою осипали трупи померлих та інші предмети. На керамічному посуді вчені побачили орнаментальний малюнок, який був незмінним у всіх похованнях від Дніпра до Дону.

У людей, похованих у Маріупольському могильнику, була розвинена релігійна система (існували амулети, фігурки биків-фетишів, булави, близьке розташування до річки, якою, за багатьма віруваннями, душі мертвих вирушали в інший світ).

Серед знахідок — 2 вирізьблені фігурки бика — зразки реалістичного мистецтва, перламутрове намисто, нашивки для одягу із ікл кабана, прясельце (знаряддя ткацтва). Останки належали людям європеоїдної раси, що мали великий зріст (172–174 см), дуже довгі ноги, масивний скелет.

Маріупольський могильник дав назву області поширення кількох подібних між собою археологічних культур доби розвинутого неоліту — початку енеоліту — Маріупольська культурно-історична область, що включала культури: азово-дніпровську, нижньодонську (воронізько-дінську) самарську на Волзі, надкаспійську та вірьовкінську групу пам'яток у дніпро-донецькому регіоні.

З археологічних даних відомо, що частина населення нижньодінської культури близько 5100 року до н. е. під тиском посушливого клімату пішла в Західне Поозів'я й оселилася поруч із племенами сурської культури. В результаті їх взаємодії з'явилася нова культура — азово-дніпровська (5100—4350 до н. е.).

Крім Маріупольського могильника новокам'яні стоянки в Поозів'ї є Роздорське, Самсонове, Раковинний Яр, 5 поховань на хуторі Каратайове (Ростов-на-Дону).