Архітектура Фінляндії

Архітектура Фінляндії — історія архітектури краю за декілька століть розвитку.

Дерев'яна архітектура народів Фінляндії

Стара церква в Патайявесі, 1763 р. в природному оточенні
Ямса, Стара церква, пожежа 1925 року.

Суттєвий вплив на архітектурну практику в Фінляндії мали декілька природних на суспільних факторів. Серед них — підкорення краю сусідньою Швецією від 1249 року, її культурні впливи, наближеність до півночі, хвойні ліси тощо. Логічно, що тривалий час розповсюдженим будівельним матеріалом у Фінлянді була місцева деревина. Зразків старовинної дерев'яної архітектури в краї збережено мало, цьому перешкоджали часті пожежі і відсутність уяви про їх культурну вартість. Наявність природних покладів граніту не дуже сприяла розповсюдженню кам'яної архітектури, позаяк його обробка була століттями з одного боку трудомісткою, з другого — не дозволяла відтворювати тонкі й складні орнаменти, як то дозволяла деревина. Використання цегли було надто обмеженим до 19 ст.

Декілька воєн Росії зі Швецією протягом 18 ст., що точилися на територіях Фінляндії, не сприяли ні широкому будівництву, ні збереженню дерев'яної архітектури, ні розповсюдженню барокової стилістики. Війни закінчилися примусовим приєднанням Фінляндії до Російської імперії 1809 року, де була зовсім інша будівельна традиція, інша релігія (православ'я), а російська культура була надто наближена до феодалізму. Розпочався примусовий влив цих факторів на будівельну практику в приєднаному краї.

Природні умови диктували використання високих дахів для швидкого видалення дощової води та снігу. Це стало одною з особливостей місцевої народної архітектури. Розповсюдження кам'яної архітектури в 19 ст. не скасовувало широкого використання місцевої деревини, а дерев'яна архітектура Фінляндії набула рис загальноєвропейських історичних стилів (еклектика). Лише поява прошарку фінських фахових архітекторів навернула їх до вивчення місцевої архітектури та спробам її збереження.

Фінська фортечна архітектура

Королівська брама, 1747 р. Фортеця Свеаборг, Гельсінки
Замок Олавінлінна. 1475 р. Верхівки веж з червоної цегли та дахи з бляхи пізні.

18 століття, перехідний етап

Якоб Рійф. Оравайс церква, 1792 р.

Доба класицизму (в складі Російської імперії)

Карл Людвиг Енгель. Морські казарми, 1816-1838 рр., Гельсінки
План перспективної забудови міста Оулу, 1824 рік.

Стилістика класицизму почала надходити у Фінляндію ще в другій половині 18 ст. Ймовірно, вона надходила до Фінляндії з трьох джерел. Першим джерелом були впливи архітектури Швеції, де працював архітектор Луї-Жан Депре (1737-1804), француз за походженням, представник французького варіанта класицизму. За його проєктом у Фінляндії була вибудована церква у місті Гямеенлінна в стилі стриманого класицизму. На знайомство з новомодним класицизмом впливали також друковані архітектурні увражі[прояснити] з вигаданими проєктами споруд у стилі класицизм (Паперова архітектура).

Третім джерелом стали накази російського імператора про будівництво в стилі класицизму після примусового приєднання 1809 року Фінляндії до Російської імперії.

Серед відомих представників пізнього класицизму у Фінляндії був архітектор Карл Людвіг Енгель (1778-1840), німець за походженням. Саме Енгель заклав і реалізував найбільший прошарок споруд в силі класицизм в столичному місті Гельсінки (тоді Гельсінгфорс). Поміркована і стандартизована на той час архітектура класицизму увійшла у протиріччя з місцевими архітектурними традиціями. Непрактичними були пласкі дахи, стандартизовані фасади були доволі однотипними. В північний край непрактично перенесли риси південної архітектури, нехай і в стриманому варіанті. Водночас з'явилось і декілька споруд та інтер'єрів в стилістиці ампіру, особливо в урядових спорудах. Серед них — Сенат у Гельсінки, комплекс морських казарм у столиці, нові ратуші в декількох містах Фінляндії, Гельсінський університет, бібліотека Гельсінського університету — як відбиток войовничості Російської імперії і її панування в краї.

Жорстка регламентація будівництва в другій половині - першій третині 19 ст. (примус будувати за стандартними зразковими фасадами, наказ розташування споруд на ділянці і навіть стандартне використання розфарбування будинків) вперше були співставлені російськими дворянами-декабристами з деспотизмом та насиллям, спрямованим до уніфікації осіб в імперії. В середині 19 ст. це вже викликало загальне невдоволення[1].

У Фінляндії заклались умови для зміни стилю. В будівельну практику почали надходити впливи історичних стилів (Еклектика).

Доба еклектики, дерев'яна архітектура

Якоб Аренберг. Кайяані, церква. 1897 р.

Доба еклектики, кам'яна архітектура

Уско Ністрьом. Гранд готель Каскад, 1903 р. Іматра.

Північний модерн (Національний романтизм)

Арх. Ларс Сонк. Гельсінки, церква Кальйо, 1908-1912 рр.

Дизайн печей роботи фінських майстрів

Пічна кахля заводу «Або», Фінляндія, 1911 р.

Керамічне виробництво для печей та камінів виникло у Фінляндії як філія заводу Rörstrand, розташованого у Швеції. Керамічний завод «Арабія» (Arabian tehdas) заснували у Гельсінкі 1873 року. Назва ніяк не пов'язана з південною культурою. На завод перенесли назву кварталу міста Гельсінгфорс (нині Гельсінкі). Гельсінгфорський керамічний завод розпочав виробництво з 1874 р.

Первісно завод «Арабія» виготовляв кахлі і облицювання печей за моделями, що розробив шведський архітектор Ерік Гуго Трюгелін (1846-1924). Наприкінці 19 ст. до створення нових моделей залучили фінського архітектора Якоба Аренберга (1847-1914), уродженця міста Виборг.

Моделі печей мали спрощений характер, їх декор був зведений до мінімуму. Привабливість досягалась за рахунок кольорових кахлів, що імітували фарби природного каменю у більш насиченому варіанті. Частка печей і камінів для багатих помешкань мала вази або окрему декоративну верхівку або картуш у історичному стилі. Залучення до виробництва нової генерації фінських архітекторів привнесло в декор стилістику національного романтизму (північний модерн, місцевий варіант).

Фінський функціоналізм

Уно Ульберг. Колишній Виборзький художній музей і художня школа

Органічна архітектура (Рейма Пієтіля)

Арх.Рейма Пієтіля. Головна бібліотека Метсо в Тампере

Див. також

Примітки

  1. Альманах «Памятники Оечества», № 2, 1982. статья Кириченко Е.И.

Джерела

  • Helander, Vilhelm (1995), Modern Architecture in Finland, Helsinki: Kirjayhtymä.
  • Connah, Roger (2007), The Piglet Years: The Lost Militancy in Finnish Architecture, Tampere: Datutop, ISBN 978-952-15-1702-0.
  • Альманах «Памятники Отечества», № 2, 1982
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.