Асаф'єв Борис Володимирович

Бори́с Володи́мирович Аса́ф'єв (літературний псевдонім Ігор Глєбов; 29 липня 1884, Петербург 27 січня 1949) — російський радянський музикознавець, композитор, музично-громадський діяч, академік (1943), народний артист СРСР (1946), лауреат Сталінської премії (1943, 1948).

Асаф'єв Борис Володимирович
Псевдо Игорь Глебов і Igor' Glebov[1]
Народився 29 липня 1884(1884-07-29)[2][3][…]
Санкт-Петербург, Російська імперія[4]
Помер 27 січня 1949(1949-01-27)[4][2][…] (64 роки)
Москва, СРСР[4]
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
 Російська імперія
Діяльність композитор, хореограф, музикознавець, диригент, теоретик музики, музичний педагог, піаніст, публіцист, музичний критик
Alma mater історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університетуd і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства (1941)
Знання мов російська[2]
Заклад Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Членство Спілка композиторів СРСР, Російська академія наук і Академія наук СРСР
Жанр класична музика
Нагороди

IMDb ID 0038289

Біографічний нарис

Народився в Петербурзі. Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету і консерваторію по класу композиції А. К. Лядова. В 1919—1930 працював у ленінградському Інституті історії мистецтв, у 192543 — професор Ленінградської консерваторії. 1926 року став одним із засновників Асоціації сучасної музики, що пропагувала новітні твори світових і радянських композиторів. У рамках концертів, організованих відділенням, звучали твори композиторів Новоївіденської школи, французької «Шістки», а також Сергія Прокоф'єва та Ігоря Стравінського. В 1920-ті роки Асаф'євим були написані більшість його монографій, в тому числі «Музична форма як процес».

В 1930-ті після ліквідації АСМ, Асаф'єв зосереджується переважно на композиторській діяльності. У воєнні роки пережив блокаду Ленінграда. З 1943 переїхав у Москву, де очолював музичний сектор Інституту історії мистецтв АН СРСР у Москві. З 1948 року очолював правління Спілки радянських композиторів СРСР. Помер у Москві.

Творчість

Праці Асаф'єва з історії і теорії музики мали основоположне значення для радянського музикознавства. Особливе значення мають розроблена дослідником теорія інтонації, викладена у книзі «Музична форма як процес» (1930). Асаф'єв розглядає інтонацію як специфічної форми виявлення музичного мислення, а сама музика визначається дослідником як «мистецтво інтонованого смислу». Асаф'єву належить також введення терміну симфонізм, як метод художнього узагальнення в музиці.

Крім того Асаф'єв є автором ряду монографій, присвячених творчості Л. Бетховена, Ф. Ліста, Ф. Шопена, М. І. Глінки, П. І. Чайковського, О. Скрябіна, С. Прокоф'єва.

Поряд з тим Асаф'єв залишив значний композиторський доробок. Він написав 27 балетів («Полум'я Парижа», 1932, «Бахчисарайський фонтан», 1934), 10 опер, 3 симфонії та інші твори.

Праці

  • Асафьев Б. В. Русская музыка от начала XIX столетия (М.-Л., 1930)
  • Асафьев Б. В. Избранные труды, тт. 1-5. М., 1952—1957
  • Асафьев Б. В. Музыкальная форма как процесс, кн. 1-2. Л., 1971
  • Асафьев Б. В. Книга о Стравинском. Л., 1977

Примітки

  1. Czech National Authority Database
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.
  4. Асафьев Борис Владимирович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.