Аскомікотові гриби

Аскоміко́ти (від грец. ἀσκός — сумка), або аскоміцети[1] чи су́мчасті гриби́ (Ascomycota) — відділ грибів (підцарства вищих грибів, Dikarya), що об'єднує організми з септованим міцелієм і специфічними органами статевого спороношення — сумками (асками), що найчастіше містять по 8 аскоспор. Сумчасті гриби здатні до безстатевого спороношення (конідієношення), причому у багатьох випадках і статевий процес, і статеве спороношення втрачаються (такі види грибів раніше відносили до групи недосконалих грибів, Deuteromycota).

?
Аскомікоти

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Відділ: Аскомікотові гриби (Ascomycota)
Підвідділи/Класи

Див. також: мітоспорні аскоміцети

Посилання
Вікісховище: Ascomycota
Віківиди: Ascomycota
EOL: 5577
ITIS: 610624
NCBI: 4890
MB: 90031
IF: 90031
Fossilworks: 212606

Аскомікоти — найбільший за кількістю видів відділ грибів: станом на 2008 рік до нього відносять понад 5 тисяч родів і 60 тисяч видів, що становить 2/3 всіх відомих видів грибів[2]. Серед них — багато дріжджів (у класі Saccharomycetes), вторинно одноклітинних організмів, зокрема пивні дріжджі (Saccharomyces cerevisiae). Крім того, до аскомікотів відносіть такі відомі гриби як зморшки, строчки і трюфелі, багато видів лишайників (асколишаї), наприклад Cladonia. Багато аскоміцетів є патогенами рослин: яблунева парша, ріжки, чорний сучок, борошниста роса. Представники іншого роду аскоміцетів, Penicillium, часто додають до сиру, з них же був виділений перший антибіотик — пеніцилін.

Систематика відділу

Відділ поділяють на три підвідділи й 15 класів: підвідділ тафріномікотинові, Taphrinomycotina (класи неолектоміцети — Neolectomycetes; пневмоцистідоміцети — Pneumocystidomycetes; схізосахароміцети — Schizosaccharomycetes; тафріноміцети — Taphrinomycetes), сахаромікотинові — Saccharomycotina (клас сахароміцети — Saccharomycetes), пеціцомікотинові — Pezizomycotina (класи артоніоміцети — Arthoniomycetes; дотідеоміцети — Dothideomycetes; евроціоміцети — Eurotiomycetes; лабульбеніоміцети — Laboulbeniomycetes; леканороміцети — Lecanoromycetes; леоціоміцети — Leotiomycetes; ліхіноміцети — Lichinomycetes; орбіліоміцети, Orbiliomycetes; пеціцоміцети — Pezizomycetes; сордаріоміцети — Sordariomycetes). Ще виділяють клас ґеоґлосоміцети — Geoglossomycetes)[3].

Примітки
  1. І. О. Дудка. Сумчасті гриби // УРЕ
  2. Ainsworth G. C. Ainsworth & Bisby's Dictionary of the Fungi. — 10 ed. — CABI, 2008. — P. 474. — ISBN 9780851998268.
  3. Калинець-Мамчур З. Словник-довідник з альґології та мікології: [для студ. вищ. навч. закл.]. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2011. — 399 с.

Посилання

Джерела
  • Калинець-Мамчур З. Словник-довідник з альґології та мікології: [для студ. вищ. навч. закл.]. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2011. — 399 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.