Аспергільоз

Спори аспергіл постійно знаходяться в повітрі, і легко розносяться вітром і бджолами. Потрапляючи у вулику на стільники, пергу чи личинок, за сприятливих умов у вулику, починають розвиватися. Через 1-2 дні вкривають уражену поверхню білим нальотом, який потім, після дозрівання спор, змінює забарвлення на жовто-зеленкуватий (у випадку із Aspergillus niger наліт стає чорним). Личинки заражаються перорально і через шкіру. Після проростання міцелію всередині, личинки гинуть, потім висихають і тверднуть, не прилипають до комірок, і легко випадають. Найчастіше захворювання спостерігається наприкінці зими і весною. Ступінь зараженості залежить від вологості всередині вулика. Дорослі бджоли на ранніх етапах хвороби спочатку виглядають занепокоєними, а потім кволими, погано тримаються на поверхні вулика і стільників. Мертві бджоли залишаються у вулику, їх черевця характерно щільні і тверді, потім, якщо здорові особини не видалять мертвих бджіл із вулика, пліснява проростає крізь стінки і вкриває тіла білим нальотом.

Зважаючи на той факт, що розвитку аспергіл сприяє вологість, пасіку слід розташовувати на сухих і сонячних місцях, а зимівники облаштовувати доброю вентиляцією і підтримувати вологість не вище 80-85% при температурі 0-4 °C.

Єдиного методу лікування не розроблено, рекомендується проводити загальні профілактичні заходи: видаляють рамки із надто ураженим розплодом або пергою, замінюють утеплення на свіже й сухе, переселяють сім'ю у сухі вулики, забезпечують достатньою кількістю якісного корму. Вибракувані рамки і вулики 5-процентним розчином формаліну, або термічними методами (пропалюють полум'ям горілки/паяльної лампи). При роботі із хворими сім'ями слід дотримуватися також і особистої безпеки, так як люди також можуть хворіти на аспергільоз. Робітникам рекомендується одягати вологі марлеві пов'язки на ніс і рот.[3]