Астрагал Геннінга

Астрага́л Ге́ннінга (Astragalus buchtormensis (Steven) Boriss.) багаторічна рослина родини бобових. Рідкісний вид, занесений до Червоної книги України, Європейського Червоного списку та Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.

Астрагал Геннінга
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Рід: Астрагал (Astragalus)
Вид:
Астрагал Геннінга (A. buchtormensis)
Біноміальна назва
Astragalus buchtormensis
Синоніми

Astragalus henningii (Steven) Boriss.
Astragalus novascanicus Klokov
Astragalus novoascanicus Klokov
Myobroma henningii Steven

Загальна біоморфологічна характеристика

Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яниста безстеблова рослина, 10–30 см заввишки зі стрижневим коренем. Листки з 15–27 парами ланцетно-довгастих, загострених, частіше вздовж складених, світло-зелених, зверху голих, зісподу запушених листочків. Грона рідкі, 2–5-квіткові, на тонких пазушних, коротших за листки квітконосах. Чашечка 11–15 мм завдовжки, трубчасто-лійкоподібна, з ланцетно-шилоподібними зубцями, відлегловолосиста. Квітки зеленкувато-жовті, прапорець довгастий, на верхівці з виїмкою, зверху голий. Боби еліптичні, з коротким шилоподібним носиком, здуті. Цвіте в квітні-травні, плодоносить в травні-липні. Розмножується насінням та партикуляцією каудекса.

Ареал виду та його поширення в Україні

Причорномор'я, Нижнє Поволжя, Передкавказзя. В Україні — від Одеси до Тарханкутського і Керченського півостровів. Зростає в Дніпропетровській, Херсонській, Донецькій, Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Кіровоградській областях.

Чисельність та структура популяцій

Популяції диз'юнктивні з дифузною просторовою структурою. Щільність популяцій 1–3(5) особин на 10 м². Чисельність незначна, популяції стійкі. Віковий спектр повночленний, правосторонній з максимумом на особинах генеративної фази.

Умови місцезростання

Степи, вапнякові і крейдяні відшарування, на чорноземних та кам'янисто-щебенистих хрящуватих ґрунтах. Рослина входить до складу різнотравно-типчаково-ковилових, типчаково-ковилових та петрофітно-степових угруповань кл. Festuco-Brometea (союз Astragalo-Stipion). Ксерофіт.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

Занесений до Європейського Червоного списку, Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи та Червоної книги України. Природоохоронний статус виду: Рідкісний. Охороняється на території заповіднику «Асканія-Нова», відділення «Хомутовський степ» Українського степового природного заповіднику, ботанічного заказника місцевого значення «Михайлівський» (Миколаївська область). Для збереження виду необхідно розширити мережу заповідних територій, здійснювати моніторинг популяцій, вирощувати в ботанічних садах. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростань (розорювання степів та штучне заліснення територій).

Причини зміни чисельності

Фрагментарність ареалу, ізольованість популяцій, скорочення характерних для виду екотопів внаслідок розорювання та заліснення, надмірні навантаження випасання.

Господарське та комерційне значення

Декоративна, медодайна, кормова рослина.

Література

  • Определитель высших растений Украины, 1987;
  • Флора европейской части СССР, 1987;
  • Флора СССР, 1945;
  • Walter, Gillet, 1998.
  • Flora of China Editorial Committee. 2010. Fl. China 10: 1–642. Science Press & Missouri Botanical Garden Press, Beijing & St. Louis.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.