Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Самбір)

Церква Різдва Пресвятої Богородиці — греко-католицька церква у місті Самбір Львівської області, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 798-М). Місце перебування двох реліквій — Самбірської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці та часточки мощей святого Валентина, легендарного покровителя закоханих.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці
49°30′59″ пн. ш. 23°11′43″ сх. д.
Країна Україна
Місто Самбір
Розташування вул. Церковна, 5[1]
Конфесія УГКЦ[1]
Єпископство Самбірсько-Дрогобицька єпархія[1]
Тип храм
пам'ятка архітектури і церква
Тип будівлі церква
Стиль бароко
Будівництво 1728 —1738 роки
Прибудови дзвіниця
Реліквії і святині Самбірська Божа Мати, мощі св. Валентина
Настоятель Отець Богдан Добрянський
Статус  пам'ятка архітектури місцевого значення
Сайт http://www.ugcc-sambir.com.ua
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Україна)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Дозвіл на будівництво церкви в середмісті Самбора мешканці міста отримали 20 січня 1554 року[2]. Того ж року[2] (за іншими даними — у 1558 році) було зведено дерев'яну церкву. Сучасний мурований храм збудували 1738 року, поруч із старою дерев'яною церквою, коштом українського шляхтича, дідича села Радловичів Іллі Комарницького та його дружини Олени.

У 1841 році церкву відновили і пофарбували, у 1855 році добудували дугоподібне захристя[2], де помістили портрети ктиторів церкви. Через десять років, у 1865 році пройшла чергова перебудова церкви: приміщення храму розширили, добудувавши вівтар, та встановили іконостас роботи майстра Михайла Федорчака із Пряшева[2]. Принаймні деякі ікони належать пензлеві маляра Яблонського. У 1886 році маляр Сисінський обновив ікони та престоли, а у 1893 році були проведені чергові роботи з відновлення екстер'єру храму. У 1894—1895 роках майстер Корнило Устиянович розписав стіни зсередини[2].

У першій третині XX століття в церкві ще неодноразово проводили ремонт. Так, у 1900 році добудовано присінок, який пізніше замінили на ґанок для відправ під час відпустів, а також оздоблено захристію. У 1908 році було розібрано плебанію, з матеріалу якої надбудували дзвіницю церкви, у 1912 році — добудовано бічні нави.

У 1935 році маляр Володимир Запорізький оновив внутрішні розписи церкви і доповнив їх[2]. Того ж року, під час ремонтно-реставраційних робіт було знайдене підземелля під головним вівтарем, де виявилося поховання ктиторів церкви — подружжя Комарницьких та їх доньки[1].

Деякі реставраційні роботи проводилися і за часів СРСР, зокрема, у 1960-х і 1980-х роках.

Конфесіональна приналежність

Після Другої світової війни церкву Різдва Богородиці передали Російській православній церкві[3]. У 1992 році храм перейшов до Української греко-католицької церкви.

Парохи церкви
  • близько 1900 року — о. Щавинський[2]
  • 1979—1989 роки — о. Іоан (Швець)
  • з 1992 року — о. Богдан Добрянський[4]

Опис

Церква Різдва Пресвятої Богородиці зведена у стилі бароко. Будівля однобанна, має форму хреста.

Реліквії

Найголовніша ікона церкви Різдва Богородиці — чудотворна ікона Самбірської Божої Матері, написана, за легендою, самим євангелістом Лукою.

Ще однією популярною реліквією церкви є мощі святого Валентина[1][4] — легендарного покровителя закоханих. Мощі — фрагмент черепа та декілька кісток[1] — були перевезені до Самбора у 1759 році, доказом їх автентичності слугує документ від Папи Римського, що зберігається в Римі. Мощі зберігаються у невеликому скляному саркофазі, у День закоханих та на Стрітення їх обносять навколо церкви і виставляють для поклоніння[5].

Поховання
  • Атанасій Шептицький (пом. 1779) — єпископ Перемишльсько-Самбірський
  • Ілля та Олена Комарницькі, та їх донька Софія[1] — українські магнати, ктитори церкви

Меморіальні дошки

На будівлі церкви встановлено дві меморіальні дошки:

Примітки
  1. Церква Різдва Пресвятої Богородиці. map.ugcc.ua. Українська греко-католицька церква. Процитовано 22 січня 2018 року.
  2. Слободян, 1998, с. 540.
  3. Слободян, 1998, с. 541.
  4. Мощі святого Валентина зберігають у Самборі. gazeta.ua. 14 лютого 2006 року. Процитовано 22 січня 2018 року.
  5. С. Удовік. Західна Україна. Путівник. — К : Ваклер, 2007. — С. 141. — (Мальовнича Україна) — ISBN 978-966-543-121-3.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.