Скочиляс Ігор Ярославович

1967, 5 квітня — народився у с. Рудка (тепер — с. Цигани) Борщівського району Тернопільської області.

1974—1984 — навчання в Рудківській середній школі.

1984—1991 — навчання на історичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, диплом з відзнакою.

1985—1987 — військова служба, отримав звання старшини запасу.

1989 — одружився з Іриною Назар (мають доньку Соломію (1994 р. н.)).

1991—1993 — архіваріус ІІ категорії (1991) і старший науковий співробітник (1992) ДАТО.

1992 — співредактор науково-краєзнавчого збірника «Літопис Борщівщини».

1992—1995 — член редколегії наукового збірника «Україна в минулому».

1993—2012 — провідний археограф (1993), науковий співробітник (1998), старший науковий співробітник (2002) та провідний науковий співробітник (2011) Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства НАН України.

1996—2007 — науковий співробітник Інституту історії Церкви Українського католицького університету.

З 1999 — викладач кафедри церковної історії УКУ.

1999 — кандидат історичних наук зі спеціальності «Джерелознавство, історіографія та спеціальні історичні дисципліни», Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, тема дисертації: «Протоколи генеральних візитацій Львівської єпархії 1730–1733 рр. як історичне джерело».

2007 — учене звання старшого наукового співробітника (доцента), НАН України.

2010—2016 — декан Гуманітарного факультету УКУ.

2011 — доктор історичних наук зі спеціальності «Історія України», Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, тема дисертації: «Галицька (Львівська) єпархія XII–XVIII століть: організаційна структура та правовий статус».

2011—2020 — керівник навчально-дослідницької програми УКУ «Київське християнство та унійна традиція».

З 2013 по 2015 був гостьовим професором для студентів Українського вільного університету (Мюнхен)[4].

2016—2020 — проректор з наукової роботи УКУ[5].

2020 — завідувач кафедри нової і новітньої історії України УКУ.

Помер від ускладнень Covid-19 у Львові, похований на полі № 75 Личаківського цвинтаря.

Ігор Скочиляс історик концептуаліст, котрий розглядав українську Церкву на тлі глобальних соціокультурних процесів і формування ментальнісних орієнтирів як кліру так і ширших верств населення. Він мав власну оригінальну візію розвою церковного життя на теренах України від києво-руських часів до кінця ХVІІІ ст., впровадив в науку історіографічні концепти «Slavia unita» та «Київське християнство». До новаторських досягнень І. Скочиляса Наталя Яковенко відносить, те що він вперше в національній історіографії «зумів поєднати еклезіальний підхід до вивчення релігійної сфери життя, властивий церковним історикам, із аналізом соціокультурних аспектів, які досі належали до компетенції світських науковців».

Дослідження І. Скочиляса мали також й у супільно-політичне значення, тому що давали важливий інтелектуальний матеріал для діяльності сучасної Греко-католицької Церкви та фактологічні підстави для напрацьовування ідеології її подальшого розвиту. Ігор Гирич вважає І. Скочиляса, до певної міри, одним з ідеологів розвитку Греко-католицької Церкви в умовах незалежної України.

З 1992 — член і співзасновник історико-краєзнавчого товариства «Джерело» (м. Борщів, Тернопільська обл.);

з 1992 — член Наукового товариства імені Шевченка в Україні;

з 1993 — член Українського геральдичного товариства;

з 1998 — член Українського богословського наукового товариства;

2002—2010 — голова Історичної комісії Наукового товариства імені Шевченка в Україні;

2005—2006 — член Комітету захисту архівів (Київ, Львів);

з 2007 — член Міжнародної комісії з історії християнства (Commission Internationale d’Histoire et d’Etudes du Christianisme) (Лондон, Англія; Париж, Франція);

2008—2010 — учасник Робочої дослідницької групи австрійської фундації «Pro Oriente» (Die Wiener Stiftung Pro Oriente) (Відень, Австрія; Київ, Україна);

2011—2013 — член Наукової експертної ради «Мистецького Арсеналу» (Київ);

з 2012 — член Спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України, спеціальність 07.00.01 «Історія України»;

з 2014 — член Комісії польсько-українських культурних зв’язків Польської академії наук (Komisjа Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych Polskiej Akademii Nauk) (Варшава, Люблін, Польща);

з 2014 — член Редакційної ради дослідницької програми «Atlas Fontium Antiquae Poloniae» (Варшава, Польща);

з 2015 — член Експертної комісії з історії Міністерства освіти і науки України;

з 2015 — член Професорської колегії Українського вільного університету (Ukrainische Freie Universität) (Мюнхен, Німеччина).

• «Українська церква на Борщівщині та інші сторінки національного відродження краю» (1992).
• «Повітовий комітет УНДО у суспільно-політичному житті Борщівщини середини 20-х — кінця 30-х рр. XX ст.» (1995).
• «Собори Львівської єпархії XVI–XVIII століть» / Упоряд. та істор. нарис І. Скочиляса; Вступ. слово та богословська ред. митр. прот. М. Димида, Львів: Вид-во УКУ 2006, cxliv + 464 с.
• «Релігія та культура Західної Волині на початку XVIII ст.: За матеріялами Володимирського собору 1715 року» / Наук. ред. Я. Дашкевич, Львів 2008, 80 с.
• «Галицька (Львівська) єпархія XII–XVIII століть: організаційна структура та правовий статус» / Наук. ред. Я. Дашкевич, Львів: Вид-во УКУ 2010, xxiv + 832 + 16 с. кольор. іл.
• «Генеральні візитації церков і монастирів Володимирської унійної єпархії кінця XVII — початку XVIII століть: книга протоколів та окремі описи», заг. ред. та іст. нарис Анджей Ґіль, Ігор Скочиляс, упоряд. Анджей Ґіль, І. Макевич, Ігор Скочиляс, Ірина Скочиляс (Львів–Люблін 2012).
• «Володимирсько-берестейська єпархія XI—XVIII століть: історичні нариси», співавтор Анджей Ґіль (Львів 2013).
• «Дар любови»: Податок куниче (катедратик) у Київській митрополії XIII–XVIII століть. Львів: Вид-во УКУ 2013, 160 с.
• «Przed wielkim podziałem: Metropolia kijowska Cerkwi Prawosławnej do 1458 roku». Lublin; Lwów: Instytut Europy Środkowo-Wschodniej; Ukraiński Uniwersytet Katolicki, 2013. 61 s.+illust. співавтор Анджей Ґіль.
• «Kościoły wschodnie w państwie polsko-litewskim w procesie przemian i adaptacji: metropolia kijowska w latach 1458—1795», співавтор Анджей Ґіль (Люблін-Львів 2014).
• «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі» / Колективна монографія за редакцією А. Бумблаускаса, С. Кулявічюса, І. Скочиляса. Вільнюс: Вид-во Вільнюського ун-ту, 2017. 472 с. + ілюстр.
• «Kultūrų kryžkelė: Vilniaus Švč. Trejybės šventovė ir vienuolynas» / Moksliniai redaktoriai: Alfredas Bumblauskas, Salvijus Kulevičius, Ihoris Skočiliasas. – Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 2017. – 408 р. + iliustr.
• «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі» / Колективна монографія за редакцією А. Бумблаускаса, С. Кулявічюса, І. Скочиляса. 2-ге виправл. й доповн. вид. Львів: УКУ, 2019. 912 с.: іл. (серія «Київське християнство» , т. 16).
• «Замойський провінційний собор Руської Унійної Церкви 1720 року», кн. 1: Діяння та постанови / упоряд. Р. Паранько, Іг. Скочиляс, Ір. Скочиляс. Львів: УКУ, 2021. С+804 с. ISBN 978-617-7637-29-4

Автор понад 350 статей, розвідок з історії Тернопільщини, історії церкви в Україні українською, а також англійською, італійською, литовською, білоруською, польською та російською мовами.

1987 — медаль «За відзнаку у військовій службі» ІІ ступеня.

2011 — відзнака Національної академії наук України «За вагомий внесок у розвиток науки, активну науково-організаційну роботу».

2011 — відзнака Львівської архиєпархії УГКЦ «За дослідження історії Української Греко-Католицької Церкви»[4]

2014 — нагорода ректора Українського католицького університету «За виняткові досягнення у наукових дослідженнях».

2015 — нагорода «Feniks» Товариства католицьких видавців у категорії «Церковні науки» за публікацію монографії «Kościoły wschodnie w państwie polsko-litewskim w procesie przemian i adaptacji: metropolia kijowska w latach 1458—1795» (Варшава).

2015 — нагорода в рамках 55-го Конкурсу Польського товариства книговидавців «Найгарніші книжки 2014 року» в номінації «Наукові та науково-популярні книги (гуманітаристика)» за публікацію монографії «Kościoły wschodnie w państwie polsko-litewskim w procesie przemian i adaptacji: metropolia kijowska w latach 1458—1795» (Варшава).

2016 — Олександрівська премія родини Ґудзяків «Ad fontes».

• Альмес І., Татьяніна Ю. Ігор Скочиляс: Біобібліографічний покажчик / Упоряд. Іван Альмес, Юліана Татьяніна; вступ. ст. Наталія Яковенко. — Львів : Вид-во УКУ, 2017. — 90 с. + 20 с. іл.
• Помер викладач УКУ Ігор Скочиляс // РІСУ. — 2020. — 20 груд.
• Сохацький М. Скочиляс Ігор Ярославович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 283–284. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Гирич І. Науковець і Церква: пам’яті Ігоря Скочиляса (5 квітня 1967 — 20 грудня 2020) // Записки Наукового товариства ім. Шевченка в Америці. Нова серія. — Нью-Йорк, 2021. — Том 2-3. — С. 327—331.

• Український католицький університет
• Праці Ігоря Скочиляса // Chtyvo.org.ua
• Праці Ігоря Скочиляса // archeos.lviv.ua