Аутригер
Аутри́гер (англ. outrigger, від out- — «поза-, зовні» + rig — «оснащення, обладнання») — виносна конструкція на човнах і колісній техніці.
![](../I/COLLECTIE_TROPENMUSEUM_Reli%C3%ABf_op_de_Borobudur_TMnr_20025669.jpg.webp)
Човни
![](../I/Outrigger_on_Hawaiian_sailing_canoe.png.webp)
Аутригер чи балансир — поплавець чи невеликий корпус, винесений убік від основного корпусу судна, призначений для поліпшення остійності. На човнах з єдиним аутригером він зазвичай розташовується з навітряного боку. Конструкція запозичена в австронезійців, існує у двох різновидах: з двома (переважає в Південно-Східній Азії) та з одним аутригером (переважає на Мадагаскарі, в Меланезії, Мікронезії та Полінезії). Багатокорпусні судна також походять від човнів з аутригером[1].
У яхт аутригером називається будь-який пристрій, що використовується для проведення такелажу, для розміщення баласту за межами бортів судна. Можливість застосування аутригерів залежить від класу яхти[2].
Колись аутригерами називалися виносні кочети на академічних суднах, які компенсують малу ширину корпусу при веслуванні.
Колісна техніка
Аутригери — висувні опори спецтехніки (автокранів, маніпуляторів, автовишок, бетононасосів тощо), призначені для забезпечення сталості, зміни кута нахилу установки (зокрема, вирівнювання відносно поверхні землі) і розвантаження осей. Розрізняють аутригери з ручним і гідравлічним висуванням.
- Автокран «Галичанин». Аутригери розташовані в середині і кінці машини і засунуті досередини. Їхні торці пофарбовані червоними і білими смугами
- Трактор CASE 695 Super R стоїть на аутригерах
- Трактор «Беларус». Аутригери ззаду, підняті
- Аутригер радарної установки системи С-300 (див. Загальний вигляд установки)
Див. також
- Аутригерні лижі
- Навчальні коліщатка
- Сошник (артилерія)
Примітки
- Texas, Edwin Doran Jr. (1974). Outrigger ages. The Journal of the Polynesian Society 83 (2): 130–140.
- Аутригер. Терминология спорта. Толковый словарь спортивных терминов, 2001
Джерела
- Аутригер // Морской энциклопедический справочник / Под редакцией академика Н. Н. Исанина. — Л. : Судостроение, 1986. (рос.)