Ахмадуліна Белла Ахатівна

1960 року закінчила Літературний інститут імені Горького (Москва). Від 1962 року — член Спілки письменників СРСР.

1964 року зіграла роль журналістки у фільмі «Живе такий хлопець».

Почесний член Американської академії мистецтва та літератури. Член-кореспондент Французької академії імені Стефана Малларме.

Поетика Ахмадуліної орієнтована на класичну традицію. Її віршам властиві яскрава метафоричність, поєднання піднесеного й буденного, схильність до архаїки.

Перекладала російською грузинських поетів.

Автор есе про Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова.

Окремі поезії Ахмадуліної українською мовою переклав Валерій Гужва.

Померла 29 листопада 2010.

• «Струна» (Москва, 1962).
• «Уроки музики» (Москва, 1969).
• «Вірші» (Москва, 1975).
• «Свіча» (Москва, 1977).
• «Заметіль» (Москва, 1977).
• «Сни про Грузію» (Тбілісі, 1977).
• «Таємниця» (Москва, 1983).
• «Сад» (Москва, 1987).

Вірш «По вулиці моїй вже котрий рік…» було написано Ахмадуліною в 22 роки [4] . 1975 року композитор Мікаел Тарівердієв поклав його на музику, й романс у виконанні Алли Пугачової прозвучав у фільмі Ельдара Рязанова « Іронія долі, або З легким паром! ».

Алла Пугачова написала музику до відомого вірша, назва якого «Прийшла і говорю (Зійти на сцену)», дала ім`я концертному туру, музичному фільму (1985) і згодом її 9-му студійному альбому (1987) .

На вірш 23-річною Ахмадуліною під назвою «Прощання» композитор Андрій Петров написав романс, що став потім популярним, відомий по першому рядку — «А напоследок я скажу». Вперше він прозвучав у фільмі Е. Рязанова « Жорстокий романс » (1984).

З 1955 по 1958 рік Ахмадуліна була першою дружиною поета Євгена Євтушенка [5].

З 1959 по 1 листопада 1968 [6] - четвертою дружиною Юрія Нагібіна [7] [6] [8]. Цей шлюб зруйнувався, за свідченнями самого Нагібіна в його опублікованому «Щоденнику» та белетризованих мемуарах Василя Аксьонова «Таємнича пристрасть», через сміливі сексуальні експерименти поетеси [9] [10]. У 1968 році, розлучаючись з Нагібіним, Ахмадуліна взяла на виховання прийомну дочку Анну [11] .

Від Ельдара Кулієва (сина балкарського класика Кайсина Кулієва) 1973 року Ахмадуліна народила доньку Єлизавету (09.05.1973).

У 1974 році вийшла заміж вчетверте і востаннє — за театрального художника Бориса Мессерера, залишивши дітей зі своєю матір'ю та домробітницею.

Перша дочка, Анна, закінчила Поліграфічний інститут, оформлює книги як ілюстратор.

Дочка Єлизавета закінчила Літературний інститут.

• Орден «За заслуги перед Батьківщиною» ІІ ступеня ( 11 серпня 2007 року ) — за визначний внесок у розвиток вітчизняної літератури та багаторічну творчу діяльність [12] .
• Орден «За заслуги перед Батьківщиною» III ступеня ( 7 квітня 1997 року ) — за заслуги перед державою та видатний внесок у розвиток вітчизняної літератури [13] .
• Орден Дружби народів ( 16 листопада 1984 року ) - за заслуги у розвитку радянської літератури та у зв'язку з 50-річчям утворення Спілки письменників СРСР [14] .
• Державна премія Російської Федерації в галузі літератури та мистецтва 2004 року (6 червня 2005 року ) - за продовження та розвиток високих традицій вітчизняної поезії [15] .
• Премія Президента Російської Федерації в галузі літератури та мистецтва 1998 року ( 12 січня 1999 року ) [16] .
• Премія імені Булата Окуджави 2003 ( 14 лютого 2004 ) [17] .
• Державна премія СРСР 1989 року в галузі літератури, мистецтва та архітектури ( 27 жовтня 1989 року ) - за книгу віршів «Сад» [18] .
• Лауреат премії фонду "Прапор" (1993).
• Лауреат "Носсіде" (Італія, 1994).
• Лауреат премії " Тріумф " (1994).
• Лауреат Пушкінської премії фонду А. Тепфер (1994).
• Лауреат журналу "Дружба народів" (2000).

• • Велика радянська енциклопедія, 1969—1978
  • Obalky knih.cz^d
• Соловей Е. С. Ахмадуліна Белла Ахатівна // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 101.
• УСЕ Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — 2006. — С. 94.
• Писатели Москвы: Биобиблиографический справочник. — М.: Московский рабочий, 1987. — С. 29.
• Ржевский Леонид. Звук струны (О творчестве Беллы Ахмадулиной) // Воздушные пути: Алманах / Редактор-издатель Р. Н. Гринберг. — Выпуск V. — Нью-Йорк, 1967. — С. 257—278.
• Новиков В. Боль обновления // Литературное обозрение. — 1985. — № 1.
• Мустафин Р. Поиск алгоритма // Дружба народов. — 1985. — № 6.
• Русские советские писатели. Поэты: Библиографический указатель. — Т. 2. — М., 1978.