Бабаї

Селище міського типу Бабаї знаходиться на правому березі річки Уда, вище за течією примикає смт Покотилівка, нижче за течією на відстані 2 км розташоване смт Хорошеве, на протилежному березі — місто Харків. До селища примикає село Затишне. Поруч проходять автомобільна дорога М18 (Харківська окружна дорога, E105) і залізниця Харків — Красноград, на якій розташована станція Покотилівка. До селища примикає лісовий масив (дуб).

Назва утворена, словотворчим засобом флексії множини, від прізвища одного з перших росіян-поселенців Федіра Климентійовича Бабая[2][3].

Приміщення старої школи

Перша згадка про це поселення у писемних джерелах датується 1647 роком. Хоч довгий час панувала версія про 1643 рік, але ця дата виявилася опечаткою у документі. Тоді ж на землях, відведених біля річки Уди чугуївським боярським дітям, поселяються росіяни, з-поміж яких був Федір Клементійович Бабай. Початково це поселення було селом росіян, але пізніше їх не стало, і Бабаї стало селом українців[4].

1650 року побудований перший храм Архангела Михаїла (не зберігся). Село також називалося Архангельським на честь храму.

Від 50-х років 17 століття входило до Харківського полку. Під час гайдамацького руху 50-70-х років 18 століття місцеві жителі підтримали козацько-селянські загони, що діяли біля Бабаїв.

В 1774 році у бабаївського священика Я. Правицького деякий час жив письменник і філософ Григорій Сковорода (тут він закінчив писати свої «Байки Харківські»). Неподалік у Бабаївському лісі розташоване джерело, назване на честь Сковороди.

За даними на 1864 рік у казенному селі Харківського повіту, мешкало 1129 осіб (552 чоловічої статі та 577 — жіночої), налічувалось 166 дворових господарств, існували православна церква, школа, винокурний, пивоварний, цегельний, овчинний та лісопильний заводи[5].

Станом на 1914 рік село було центром Бабаївської волості, кількість мешканців зросла до 3370 осіб[6].

Статус селище міського типу надано 1938 року.

У селі за радянської влади були побудовані: авторемонтний завод, промислова артіль (промартіль), господарство радгоспу.

• Джерело ім. Г. С. Сковороди — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.
• Маєток Щербініна, флігель, колишній будинок священика Я. Правицького — пам'ятка історії та культури Слобожанщини (йому понад 200 років). Історики припускають, що тут зупинявся рідний брат Пушкіна Лев Сергійович, друг поета барон Дельвіг і навіть сам Олександр Сергійович. Довгий час в цьому будинку жив Григорій Сковорода, тут він написав свої «Байки харківські»[7]. На 2021 рік споруда перебуває в напівзруйнованому стані. Волонтери й місцеві мешканці домагаються реставрації будівлі і надання статусу національної пам'ятки. На відновлення споруди з обласного бюджету кошти виділялися, але місцева влада не встигла їх реалізувати, і вони повернулися в обласний бюджет[8].

Альфред Дулицький 1961 р.

Середня школа. Протягом 1964—1967 років у цій школі працював вчителем біології та хімії відомий український зоолог Альфред Дулицький.

Клавдія Шульженко в 1930-х

• У Бабаях зберігся будинок, у якому деякий час проживав видатний український філософ, поет, демократ, гуманіст і просвітитель Григорій Сковорода[7].
• У 1890 році село відвідав відомий американський мандрівник Томас Стівенс, про що написав у книзі «Через Росію на мустангу» (англ. Through Russia on a Mustang).[9]
• Бондаренко Олександр Степанович (1893—1941) — радянський науковець, віце-президент ВАСГНІЛ.[10]
• Воронченко Ігор Олександрович (нар. 22 серпня 1964) — віце-адмірал Військово-Морських Сил ЗС України. Командувач ВМС України (з 2016).
• Мойсеєнко Варфоломій Явтухович (24 серпня 1894 — † 12 січня 1962) — підполковник Армії УНР.[11]
• Клавдія Шульженко (11(24) березня 1906 — †17 червня 1984)[12]: за 2 км від Бабаїв у бік залізниці (ст. Покотилівка) зберігся (?, напевно був у 1964-66 роках) будинок, де жила Клавдія Шульженко, і потім там жила її рідня.
• Катерина Монзуль - українська футбольна арбітриня. Перша жінка-арбітр в Україні, яка потрапила в елітну категорію арбітрів та арбітринь ФІФА та перша арбітриня, яка обслуговувала матчі прем'єр-ліги України.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Слюсарський А. Г. Слобідська Україна. — Х., 1954.
• Історія міст і сіл УРСР. Харківська область. — К., 1967.
• Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. — К., 1987. (рос.)
• Бабаї: Збірник архівних документів і матеріалів. — Х., 1996.
• С любовью о малой родине. Поселок Бабаи: страницы истории и современность : [сб. очерков] / Н.Приз, О. Пересада, Н. Рубан, В. Булат. – Х. : Золотые страницы, 2015. – 296 с. + 1 DVD. – ISBN 966-400-350-3. (рос.)

• БАБАЇ, смт // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.