Бабаї

Бабаї́ селище міського типу Харківського району Харківської області України. Населення — 6,9 тисяч осіб (1959), 7,3 тисяч осіб (2001).

смт Бабаї
Герб Бабаїв
Країна  Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Харківський район
Рада Бабаївська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Бабаї 
Основні дані
Засноване 1647
Статус із 1938 року
Площа 5,81 км²
Населення 6677 (01.01.2018)[1]
Густота 1149,2 осіб/км²
Поштовий індекс 62403
Телефонний код +380 57
Географічні координати 49°53′44″ пн. ш. 36°11′33″ сх. д.
Висота над рівнем моря 119 м
Водойма р. Уда
Відстань
Найближча залізнична станція: Покотилівка
До станції: 4 км
До райцентру:
 - фізична: 9 км
 - залізницею: 12 км
 - автошляхами: 12,8 км
До обл. центру:
 - фізична: 9 км
 - залізницею: 12 км
 - автошляхами: 12,8 км
Селищна влада
Адреса 62403,Харківська обл., Харківський р-н, смт Бабаї, майдан Михайлівський, 2
Голова селищної ради Мороз Олександр Васильович
Карта
Бабаї
Бабаї
Бабаї

Бабаї у Вікісховищі

Географічне розташування

Селище міського типу Бабаї знаходиться на правому березі річки Уда, вище за течією примикає смт Покотилівка, нижче за течією на відстані 2 км розташоване смт Хорошеве, на протилежному березі — місто Харків. До селища примикає село Затишне. Поруч проходять автомобільна дорога М18 (Харківська окружна дорога, E105) і залізниця Харків Красноград, на якій розташована станція Покотилівка. До селища примикає лісовий масив (дуб).

Походження назви

Назва утворена, словотворчим засобом флексії множини, від прізвища одного з перших росіян-поселенців Федіра Климентійовича Бабая[2][3].

Історичні відомості

Приміщення старої школи

Перша згадка про це поселення у писемних джерелах датується 1647 роком. Хоч довгий час панувала версія про 1643 рік, але ця дата виявилася опечаткою у документі. Тоді ж на землях, відведених біля річки Уди чугуївським боярським дітям, поселяються росіяни, з-поміж яких був Федір Клементійович Бабай. Початково це поселення було селом росіян, але пізніше їх не стало, і Бабаї стало селом українців[4].

1650 року побудований перший храм Архангела Михаїла (не зберігся). Село також називалося Архангельським на честь храму.

Від 50-х років 17 століття входило до Харківського полку. Під час гайдамацького руху 50-70-х років 18 століття місцеві жителі підтримали козацько-селянські загони, що діяли біля Бабаїв.

В 1774 році у бабаївського священика Я. Правицького деякий час жив письменник і філософ Григорій Сковорода (тут він закінчив писати свої «Байки Харківські»). Неподалік у Бабаївському лісі розташоване джерело, назване на честь Сковороди.

За даними на 1864 рік у казенному селі Харківського повіту, мешкало 1129 осіб (552 чоловічої статі та 577 — жіночої), налічувалось 166 дворових господарств, існували православна церква, школа, винокурний, пивоварний, цегельний, овчинний та лісопильний заводи[5].

Станом на 1914 рік село було центром Бабаївської волості, кількість мешканців зросла до 3370 осіб[6].

Статус селище міського типу надано 1938 року.

Промисловість

У селі за радянської влади були побудовані: авторемонтний завод, промислова артіль (промартіль), господарство радгоспу.

Пам'ятки

  • Джерело ім. Г. С. Сковороди гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.
  • Маєток Щербініна, флігель, колишній будинок священика Я. Правицького — пам'ятка історії та культури Слобожанщини (йому понад 200 років). Історики припускають, що тут зупинявся рідний брат Пушкіна Лев Сергійович, друг поета барон Дельвіг і навіть сам Олександр Сергійович. Довгий час в цьому будинку жив Григорій Сковорода, тут він написав свої «Байки харківські»[7]. На 2021 рік споруда перебуває в напівзруйнованому стані. Волонтери й місцеві мешканці домагаються реставрації будівлі і надання статусу національної пам'ятки. На відновлення споруди з обласного бюджету кошти виділялися, але місцева влада не встигла їх реалізувати, і вони повернулися в обласний бюджет[8].

Соціальна сфера

Середня школа. Протягом 1964—1967 років у цій школі працював вчителем біології та хімії відомий український зоолог Альфред Дулицький.

Персоналії

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. http://dalizovut.narod.ru/filaret/fila2_08.htm Бабаи
  3. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.
  4. Кисиленко В.Ю. Черговий огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле - 2021: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О.О. Євенок, 2021. – С.179-186
  5. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  6. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  7. Чистилін В. Подорож до Сковороди // «Історична правда», 3 грудня 2020
  8. Історична спадщина. Коли відновлять садибу Сковороди на Харківщині?. Радіо Свобода. 07 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  9. Through Russia on a mustang. archive.org. Процитовано 24 серпня 2017.
  10. Биографическая энциклопедия РАСХН, ВАСХНИЛ (рос.)
  11. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 284 с. ISBN 966-8201-26-4
  12. В Харкові з 1995 р. існує «Музей видатних харків'ян ім. К. І. Шульженко».

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.