Бабин-Зарічний

Незабутні враження дарує риболовля на Лімниці, яку називають найчистішою річкою Європи. До початку ХХІ сторіччя над прилеглим до села лісом височіли десятки 30-метрових 200-річних модрин, безжально вирізані на будівництво палацу для Кучми у Старій Гуті.

Меморіальна дошка М. М. Лозинському

Село засноване у давні часи, але перші знайдені писемні згадки відносяться до XV століття, коли впроваджувалися списки сіл. Зокрема, згадується 20 жовтня 1466 року в книгах галицького суду [1]. Також — у люстрації 1469 року: Бабин і Підгірки зобов’язуються постійно утримувати за тевтонським правом 6 арбалетників або лучників[2]. Селяни Бабина брали участь у повстанні 1648 року[3].

Вперше назва «Бабин-Зарічний» вживається 21 березня 1787 року, коли Бабин-Зарічний згадується як присілок Бабина (тепер — Середній Бабин) (хоча забудова території села наявна на Карті фон Міга 1779 року). Та й Середній Бабин формально перейняв статус давнього Бабина внаслідок тамтешнього розташування фільварку, а не первинної і найдавнішої чи найчисельнішої частини села. В переписі 1900 року Бабин-Зарічний налічував 83 будинки і 516 жителів та входив до гміни (самоврядної громади) Бабин[4], а вже в переписі 1910 року Бабин-Зарічний і Середній Бабин мали статус окремих гмін (самоврядних громад). Того року в Бабині-Зарічному було 550 мешканців.[5]

Мешканці села у міжвоєнний період відзначалися високим рівнем національної свідомості. Товариство «Рідна школа» в селі очолював Дмитро Яцурак. Стараннями гуртка (46 осіб) організовано дитячий садок, котрий, однак, через два тижні за розпорядженням польської окупаційної влади було закрито[6]. Також у селі постав осередок ОУН.

У 1939 році в селі проживало 620 мешканців (610 українців, 5 поляків і 5 євреїв)[7].

Після приєднання Західної України до СРСР село ввійшло 17 січня 1940 р. до новоутвореного Войнилівського району. 23 жовтня 1940 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР з Войнилівського району Бабин-Зарічна сільська рада передана до Калуського району. Окупанти розстрілювали запідозрених у належності до ОУН[8][9].

3 березня 1944 року гітлерівськими карателями-узбеками спалено хату і знищено 15 жителів села.[10] 22 березня 1944 року під час каральної акції гітлерівців розстріляно 40 мирних жителів села, спалено всі житлові та господарські будівлі[11]. За часів СРСР міст через Лімницю (через який пройшли усі війська фронту в 1944 році) був занехаяний і знесений повінню, така ж доля спіткала і міст через Рудку.

В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, у Бабині-Зарічному — з 30 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші та гарнізони НКВД в сусідніх селах).

18 березня 1950 року рішенням Калуського райвиконкому № 105 в селі утворено колгосп імені Зої Космодем'янської, куди загнали 112 селянських господарств.

• Церква-каплиця св. Дмитрія (храмове свято 8 листопада) збудована 1945 року на місці спаленої німцями церкви з 1904 р., пам'ятка архітектури місцевого значення № 753[12].
• Народний дім з меморіальною дошкою М. М. Лозинському (скульптор Ігор Семак).
• Початкова школа на 30 учнівських місць.
• 101 двір, 259 мешканців.

У селі є вулиці[13]:

• Івана Франка
• Марка Черемшини
• Садова
• Тараса Шевченка

• Лозинський Михайло Михайлович — український публіцист, театральний критик, політичний діяч, репресований «совітами».[14][15]
• Чижевський Василь Миколайович — лицар Срібного хреста бойової заслуги УПА 2 класу.

• 
  Народний Дім
• 
  Церква Святого Дмитрія
• 
  Стадіон
• 
  Стела пам'ятника загиблим жителям

• Babin (1), wś, pow. kałuski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 72. (пол.)— S. 72. (пол.)

• Погода в селі Бабин-Зарічний