Середній Бабин

Засноване у давні часи, але перші знайдені писемні згадки відносяться до XV століття. Зокрема, згадується 20 жовтня 1466 року в книгах галицького суду[1]. Також — у люстрації 1469 року: Бабин і Підгірки зобов'язуються постійно утримувати за тевтонським правом 6 арбалетників або лучників[2]. Селяни Бабина брали участь у повстанні 1648 року[3].

Зі складу села з часом виокремилися присілки Слобідка, Кудлатівка і Бабин-Зарічний, через що серединна частина села дістала нинішню назву (сьогодні перші два села злилися з Середнім Бабином суцільною забудовою). За Австрії селом володіли Беньковські, потому вдова каштеляна Беньковського заповіла маєток своєму родичу графу Голеєвському, який у 1852 році продав Віктору Розвадовському. Розвадовські мали фільварок на східній околиці села (донині не зберігся) і володіли навколишніми землями аж до 1939 року[4].

За переписом 1900 року гміна (самоврядна громада) Бабин складалася з трьох сіл: 1) Бабин над Лімницею — 58 будинків і 366 жителів, 2) Бабин Зарічний — 83 і 516, 3) Кудлатівка — 66 і 437), які займали 678 га, у громаді було 207 будинків, проживало 1319 осіб (41 римокатолик, 1240 грекокатоликів і 38 юдеїв; 1297 українців і 22 поляки), були 131 кінь, 493 голови великої рогатої худоби, 6 овець і 274 свині. А на землях фільварку Бабин площею 1018 га були 12 будинків і проживало 90 мешканців (Бабин над Лімницею — 9 будинків і 68 мешканців, Бабин Зарічний — 2 і 17, Кудлатівка — 1 і 5), за конфесіями: 27 римокатоликів, 26 грекокатоликів, 35 юдеїв і 2 інших; етнічно: 37 українців і 53 поляки), було 26 коней, 122 голови великої рогатої худоби і 11 свиней. Загалом було 1696 га угідь (з них 1565 га оподатковуваних: 717 га ріллі, 122 га лук, 62 га садів, 252 га пасовищ і 412 га лісу).[5]

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. в бабинській церкві 4 давні дзвони діаметром 595, 47, 37, 32 см, вагою 102, 47, 27, 12 кг, виготовлені у 1788, 1788, 1853, 1797 рр.[6]

У міжвоєнний період в селі побудовані стави площею 187 га, більшість із них експлуатуються й досі.

У 1939 році в селі проживало 960 мешканців (905 українців-грекокатоликів, 30 українців-римокатоликів, 20 поляків і 5 євреїв)[7]. Село належало до ґміни Войнілув Калуського повіту Станіславського воєводства.

Після анексії СРСР Західної України в 1939 році село включене до Войнилівського району.

Міст через Лімницю в селі в 1944 році став єдиним уцілілим в околиці і через нього пройшли майже всі війська фронту. Але радянська влада занедбала міст і в 1950-х роках його вже не було.

25 січня 1945 року в Бабині Середньому спецгрупою МДБ був захоплений організатор і командир УНС і УПА в Галичині Луцький Олександр Андрійович.

У селі був утворений колгосп імені Кірова. Указом Президії Верховної Ради УРСР 21 лютого 1950 року село передане до Калуського району.

• Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці (храмове свято 14 жовтня) збудована 1832 року, пам'ятка архітектури місцевого значення № 782[8].[9]
• Мурована церква Покрови Пресвятої Богородиці, освячена 14 жовтня 2016 р.[10]
• Школа на 25 учнівських місць.[11]
• Народний дім (збудований у 1989—2011 роках замість попереднього з 1936 року)[12].
• Вуличне освітлення встановлено в 2017 р.[13]
• На теренах села знаходиться 14 рибних ставків. Рибне господарство започатковане тут у 1925—1928 роках, а поширено в 1974 році (площа водного дзеркала 159 гектарів).

• 
  Церква Покрову Пресвятої Богородиці
• 
  Школа
• 
  Народний дім
• 
  Могила героям
• 
  Дворище (місце колишнього фільварку)

У селі є вулиці[14]:

• Бєляєв Іван Анатолійович (1974—2016) — водій-механік БМП у складі 72 окремої гвардійської механізованої бригади, загинув у бою з московськими загарбниками[15][16][17].
• Розвадовський Тадеуш — один з генералів польського окупаційного війська у війні проти ЗУНР

Руїни костелу

• Babin (1), wś, pow. kałuski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 72. (пол.).—  S. 72. (пол.)