Бабьонишев Олександр Петрович

Олександр Петрович Бабьонишев — псевдонім Сергій Максудов (нар. 10 березня 1938-го в Ростові-на-Дону[1]) — російський геолог, історик, демограф[2], соціолог. Відомий фахівець з вивчення втрат населення СРСР.

Сергій Максудов
Бабьонишев Олександр Петрович
Народився 10 березня 1938(1938-03-10) (83 роки)
Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР
Громадянство  США
Національність єврей
Діяльність історик, публіцист

Біографія

Син Сари Емануїловни Бабьонишевої (1910—2007[3]), літературного критика, члена Спілки Радянських Письменників, в 1970-ті роки співробітниці Фонду допомоги політв'язням та їхнім родинам.[1] У 1961 році закінчив геологорозвідувальний інститут у Москві[4][5]. Працював у Гідропроекті. У 1964 році перейшов з Геологічного відділу у групу впровадження математичних методів і ЕОМ. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію по темі «Розчленування товщі гірських порід при інженерно-геологічних дослідженнях з використанням ймовірнісно-статистичних методів». У 1972—1980 старший науковий співробітник Інституту розробки горючих копалин.

У 1960—1970 роки брав участь у правозахисному русі в СРСР. Виступив на захист Андрія Синявського та Юлія Даніеля. Протестував проти радянського вторгнення в Чехословаччину (поширював листівки), підписав лист протесту проти висилки Солженіцина. В 1968—1980 рр. збирав і передавав інформацію для «Хроніки поточних подій»[6]. Автор, редактор і розповсюджувач самвидаву. У травні 1964 відвідав у ссилці Бродського, привіз йому в подарунок від Л. Чуковскої, том Джона Донна[7][4].

Один з укладачів «Сахаровської збірника», пізніше виданого шести мовами (передмова до німецького видання написали Генріх Белль і Лев Копелєв). Брав участь допомоги сім'ям політв'язнів. Був одним з укладачів, авторів та видавців самвидавського журналу «Пошуки і роздуми» (Москва, 1980—1981)[6]. Перша його публікація за оцінкою втрат радянського населення в роки громадянської війни, колективізації та Другої світової війни вийшла в журналі «Cahiers du monde russe» в Парижі 1977 року.

В кінці березня 1980 року їздив в Горький, щоб зустрітися з засланим туди академіком Сахаровим. В будинок до Сахарова нікого не пускали, тож було вирішено перевірити, а чи може сам Андрій Дмитрович ходити в гості до своїх знайомих. Для цього відмовник Марк Ковнер надав свою порожню квартиру, а Бабьонишев передав через Олену Боннер запрошення Андрію Дмитровичу прийти на масляні млинці. Шість чи сім співробітників КДБ не пустили Сахарова у двір будинку, де його чекав Бабьонишев.

Тоді наступного дня Бабьонишев, відправивши сім'ю до Москви, просто приїхав до будинку Сахарова і постукав у вікно. Андрій Дмитрович йому відкрив, Олександр заліз у квартиру через вікно і розмовляв з дисидентом кілька годин. Після цього Бабьонишева було затримано, а пост міліції перенесли з вестибюля під'їзду прямо під двері квартири Сахарова.[8]

Бабьонишева звільнили з роботи, затримали, проводили обшуки і допити (1979—1981). У 1981 році він був змушений емігрувати до США, з того часу живе в Бостоні[6].

Наукова діяльність

Дослідження Голодомору

Викладав і займався дослідженнями в Гарвардському і Бостонському університеті (США), в Українському інституті Едмонтона (Канада).

Дійшов висновку, що викликаний голодом і репресіями демографічний дефіцит (Голодомор) становив в Україні в 1927—1938 рр. 4,5 млн. Результати підрахунків він оприлюднив у 1983 році в українському журналі «Сучасність», який тоді видавався в Мюнхені. На основі таблиць смертності 1925—1926 рр., Максудов підрахував, що недооблік дитячої смертності становив у 1933 році не менше 150 тис. чоловік. Відповідно такий же недооблік спостерігався при оцінці народжуваності. Тому цифру народжень слід було скоригувати до 621 тис. чоловік.[9]

Середня народжуваність в українській сім'ї в 1926—1933-х роками була на рівні 7-8 дітей. Селяни, які й стали жертвами Голодомору, становили тоді три чверті населення України. За підрахунками Бабьонишева тільки під час голоду 1933 року в Україні загинуло 3,3 млн дітей.[10]

Редагував журнали
  • «Країна і світ»,
  • «СРСР: Внутрішні протиріччя»,
  • «Трибуна».

Автор та упорядник книг
  • «Сахаровский збірник»,
  • «Втрати населення СРСР»,
  • Документи Смоленського архіву.
  • «Кулаки і партійці»,
  • «Чеченці і росіяни. Перемоги, поразки, втрати»,
  • Russian Reforms: Revolutions from Above.

Його перу належать близько сотні статей, опублікованих в журналах:

  • «Країна і світ»,
  • «СРСР: Внутрішні протиріччя»,
  • «Трибуна»,
  • «Сільська молодь»,
  • «Форум»,
  • «Russia»,
  • «Вісник РХД»,
  • «Проблеми Східної Європи»,
  • «Новий журнал»,
  • «Holocaust and Genocide Studies»
  • «Сучасність»,
  • Філософська і соціологічна думка,
  • «Синтаксис»,
  • «Europe-Asia Studies» (а тепер і «Europe-Asia Studies»),
  • «Slavic Review»,
  • «Times Literary Supplement»,
  • «Ukrainian Literature North Holland»,
  • «Cahiers du monde russe»,
  • «Journal of Ukrainian Studies»,
  • «Harvard Ukrainian Studies»,
  • Вільна думка,
  • «Літературний огляд»
  • НЛО Книжное обозрение,
  • НЛО,
  • альманахи «Минуле» і «Ланки»
  • «Нове російське слово»,
  • «Русская мысль»,
  • «Московські новини»,
  • «Нова газета».

Твори

Книги
  • Бабёнышев Олександр. Самі, Самі…// М. Вільнюс Малюк. 1976. 16 с.;
  • Про вулкани // М.: Малюк. 1980. 16 с;.
  • Багатовимірний статистичний аналіз в інженерній геології. М. 1976 (у співавторстві з В. С. Комаровим і Н. Н. Хайме);
  • Сахаровский збірник. (спільно з Р. Лерт і Є. Печуро, М. Самвидав 1981 (перекладено на англійську, французький, німецький, італійський та шведська мови) друге видання М. 1991 рік, Третє видання М. 2011.
  • Сергій Максудов. Непочутих голосу. Документи Смоленського архіву. Кулаки і партійці. Ann Arbor: Ardis. 1987
  • Втрати населення СРСР. Chalidze Publication. Benson, USA. 1989 Russian Reforms: Revolution from Above (у співавторстві з Н. Покровської). Boston; перше видання 1995, восьме 2014 (навчальний посібник для американців, які вивчають російську мову);
  • Чеченці і росіяни. Перемоги, поразки, втрати. М. 2010;
  • Сліпі поводирі. Taunton MA USA 2012.

Статті
  • Sergei Maksudov. Pertes subies par la population de L URSS 1918—1958. CAHIERS DU MONDE RUSSE ET SOVIETQUE, XVIII, N3, 1977.Paris, pp. 223—265. «Victory over the Pesantry.» Hunger by Design. pp. 53-101, Cambridge MA, 2008; The Jewish Population Losses of the USSR from the Holocaust. The Holocaust in the Soviet Union. New York-London, 1993.
  • Не свої. (відгук на публікацію книги А. В. Солженіцина «Двісті років разом»)(інтернет.)

Посилання

Примітки
  1. Дисидентська активність. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
  2. Александр Бабенышев. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 20 жовтня 2011.
  3. Літературний європеєць, № 119. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 30 листопада 2016.
  4. Відрядження в Норинскую. // Нове літературне огляд, № 45, 2000. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 30 листопада 2016.
  5. Печуро Е.
  6. Список громадян, які брали участь у діяльності Російського громадського фонду допомоги політв'язням та їх родинам (частина третя)
  7. Йосип Бродський. Хронологія життя і творчості (1940—1972). Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 30 листопада 2016.
  8. Поїздка в Щербинки. // Газета «30 жовтня», 2007. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 30 листопада 2016.
  9. Скільки нас загинуло від Голодомору 1933 року?. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 30 листопада 2016.
  10. ЯК ПРИМЕНШИЛИ КІЛЬКІСТЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ. newspaper Galicja. Процитовано 30 листопада 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.