Джон Донн

Дослідники досі сперечаються, як означити добу, в яку жив і творив Донн. Кажуть про Пізнє Відродження в Англії, про бароко (твердження Йосипа Бродоського) і також маньєризм.

В історії було декілька країн, у яких різні стилістичні напрямки наклалися один на один через досить швидий розвиток країни. При цьому одні стильові системи прийшли з запізненням, інші — вчасно, що й породило суміш. У мистецтві Венеції XVI століття співіснували Пізнє Відродження (картини Тиціана, Веронезе) і маньєризм (Тінторетто, ранні твори Ель Греко) водночас. Тиціан боляче розставався з надбанням Високого Відродження, так і не перейшовши на позиції маньєризму до кінця життя. Усі портрети пензля Тінторетто належать Пізньому Відродженню. Але водночас, ніяк не схаменувшись, він творить релігійні й міфологічні картини з усіма ознаками маньєризму. Йому в цьому абсолютно наслідував Ель Греко у венеціанський період життя.

Схожа ситуація прослідковується і в літературі Англії на зламі XVI—XVII століть. Ранній Шекспір і Бен Джонсон (1573—1637) — це Відродження, Джон Донн (1572—1631) — маньєризм, хоча це люди однієї доби і майже одного покоління. Джон Донн молодший за Шекспіра лише на 8 років і майже одноліток Бена Джонсона.

Більшу ясність у проблему вносить В. Муравйов, що подав тлумачення маньєризму: «Маньєризм мав гостре, майже болюче відчуття історії (і плину часу). Не дивно, що початок історії мистецтв заснували художники-маньєристи… Літературу маньєризму відрізняє надзвичайна метафоричність у суміші із занадто зниженим оповіданням, гра зі словом (еквілібристика), жага до оксюморонів і антитез, гіперболи і гротеску. Притаманне маньєризму експериментальне змішування жанрів і використанння засобів різних мистецтв відкрило шлях до оновлення існуючих жанрів і породило нові. Особливим досягненням маньєризму (в драмі) стало створення трагікомедії». Навіть у Шекспіра «Ромео і Джульєтта» починається як комедія, а закінчується як трагедія.

Джон Донн у молоді роки (близько 1595 року, Національна галерея (Лондон))

Бюст Джона Донна біля собору святого Павла в Лондоні (скульптор Метью Блек).

Джон Донн народився 22 січня[3] 1572 року[4] в католицькій родині і виховувався у дусі католицизму. Його мати, прямий нащадок сестри Томаса Мора, була молодшою ​​дочкою Джона Хейвуда, драматурга і автора епіграм. Його батько, який, за словами першого біографа Донна, Ісаака Волтона, «походив із дуже давнього роду в Уельсі», був успішним лондонським купцем. Джону було чотири роки, коли помер його батько, і незабаром після цього його мати вийшла заміж за доктора Джона Сімінгса, який допоміг їй підняти дітей. Джон вчився в Оксфордському й Кембриджському університетах, але ані там, ані там не отримав диплома: в протестантській Англії діяли обмеження, введені для католиків.

У 1596—1597 роках Джон Донн подорожував європейським континентом, супроводжуючи графа Ессекса і Волтера Релі в військових операціях проти Іспанії. Вже тоді він писав успішно вірші, що розходились у рукописах. Джон Донн не мав великої прижиттєвої слави як поет, та й не ставив мети уславитися. Він не друкував свої вірші за життя — перше друковане видання побачило світ лише через 2 роки по смерті творця.

Як усіх молодих, його приваблював світ і подорожі. Є свідчення, що Донн подорожував Іспанією і дістався Італії. Потім повернувся в Англію, де влаштувався на роботу секретарем у впливового придворного, сера Томаса Еджертона, лорда-охоронця Великої печатки. Закохавшись у племінницю патрона, 17-річну Анну Мор, таємно і без дозволу родини узяв з нею шлюб. Коли Еджертон дізнався про це, то вигнав Донна і сприяв його арешту і ув'язненню. Звільнившись із в'язниці, Донн разом з Анною поселяється в маєтку її родичів у графстві Суррей. У цей же час поет, прагнучи поправити свій матеріальний стан, створює антикатолицький твір «Ignatius his Conclave». Джон Донн упродовж 10 років зазнавав безгрошів'я.

Яків І Стюарт (король Англії)

Лише у 1609 році багатий батько дружини Донна визнав законним їх шлюб. Джон багато займався богослов'ям. Його полемічні здібності забажав використати проти католиків сам Яків I (король Англії). Донн пішов на компроміс заради матеріального забезпечення себе і родини, погодився на перехід в англіканство. До того ж король прагнув бачити Джона проповідником-англіканцем, а тому забороняв надавати йому світські посади. Джон підкорився волі монарха. Його проповіді збирались послухати усі поціновувачі літератури і записували їх. Збережено близько 160 проповідей Джона Донна. Їх передав до друку син Джона, бо це теж література.

У 1611 році Донн створює «Анатомію світу», в 1612 році — «Розвиток душі». Двічі (у 1601 і 1614) Донн стає депутатом парламенту. Його сім'я швидко зростає — протягом кількох років у Анни практично щорічно народжується по дитині. Джон Донн мав 12 дітей. У 1617 році Анна помирає після чергових пологів, і з того часу тон творів Донна стає похмурим.

У 1621 році Донн отримує чин настоятеля собору святого Павла в Лондоні.

Донн помер 31 березня 1631 року. Безпосередньо перед смертю він прочитав власну похоронну проповідь і заповів створити власний портрет-надгробок у савані.

На честь Джона Донна названий кратер на Меркурії. Серед перекладачів віршів Джона Донна в ХХ столітті — нобелівський лауреат Йосип Бродський.

• Донн Джон // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 564. — ISBN 966-692-578-8.
• Донн // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Із Джона Донна, переклад Віктор Марач
• Джон Донн на «Энигме»
• Джон Донн білоруською мовою
• Encyclopedia Britannica — John Donne (англ.)
• Dictionary of National Biography — Donne, John (1573-1631) (англ.)
• National Portrait Gallery — John Donne (англ.)

• Чінквеченто
• Маньєризм
• Бен Джонсон
• Джордж Чапмен
• Роджер Меннерс
• Честерівська збірка
• Містифікація
• Північне Відродження