Базиліка Сакре-Кер

Базиліка Сакре-Кер (фр. Basilique du Sacré Cœur або просто Сакре-Кер, буквально «базиліка Святого Серця», тобто Серця Христового) – католицький храм в Парижі, споруджений між 1876 та 1910 роками за проектом архітектора Абаді в римсько-візантійському стилі, розташований на вершині пагорба Монмартр, у найвищій точці (130 м) міста.

Базиліка Сакре-Кер
Базиліка Сакре-Кер
48°53′12″ пн. ш. 2°20′34″ сх. д.
Тип споруди церква[1]
мала базиліка і пам'ятка
Розташування  Франція, Париж
Архітектор Поль Абаді
Початок будівництва 16 червня 1875 рік
Кінець будівництва 1914 рік
Висота 83 м
Будівельна система Травертин
Стиль псевдороманський
Належність католицька
Єпархія Паризька архідієцезія
Стан пам'ятка історії зареєстрованаd[2]
Адреса rue du Chevalier-de-La-Barred (35)
Оригінальна назва фр. Basilique du Sacré-Cœur
Епонім Найсвятіше Серце Ісуса
Присвячення Найсвятіше Серце Ісуса
Вебсайт sacre-coeur-montmartre.com
Базиліка Сакре-Кер (Франція)
 Базиліка Сакре-Кер у Вікісховищі

Короткий опис

Форма куполів повторює силует базиліки XII століття Сен-Фрон в Періге на півдні Франції. Висота основного купола 83 м, висота дзвіниці близько 100 м. Один з дзвонів базиліки – «Савоярка» (la Savoyarde) – важить 19 т з язиком вагою 850 кг, що відлитий у місті Аннесі 1891 року, є найбільшим дзвоном Парижа.

Інтер’єр базиліки прикрашений кольоровими вітражами і монументальною мозаїкою на тему «Благоговіння Франції перед Серцем Господнім», що виконана в 1912-1922 роках, художником Люком-Олів'є Мерсоном (fr:Luc-Olivier Merson, 1846-1920).

З вершини Монмартру, куди ведуть широкі багатоярусні сходи, відкривається панорама Парижа і в ясну погоду краєвид на відстань до 50 км.

Історія

Інтер'єр базиліки з мозаїкою

Пропозицію про спорудження нового храму на згадку про жертви франко-пруської війни, було висловлено в 1871 році. І хоча ідея зазнала нищівної критики, вона все-таки здобула підтримку депутатів, які у 1873 році дали згоду на будівництво. Кошти на спорудження церкви збиралися через громадську передплату. При закладенні першого каменю (16 червня 1875 року) в ґрунт пагорба було покладено бронзовий медальйон з написом «Франція підносить Христові Монмартрську базиліку», а також скриньку із французькими медалями та пергамент із протоколом церемонії закладення першого каменя базиліки Сакре-Кер.

Невдовзі роботи було призупинено з метою укріплення ґрунту пагорба, під яким знаходилися старовинні каменоломні. Будівництво закінчилося лише в 1914 році Освячення церкви відбулося в 1919 році.

Література

  • Abbé Pierre, Montmartre, la basilique du Vœu national au Sacré-Cœur, 1875-1919, Arthaud, 1933
  • Père Jacques Benoist, Le Sacré-Cœur de Montmartre de 1870 à nos jours, Les éditions ouvrières, 1992 isbn 978-2-7082-2978-5
  • Père Jacques Benoist, Le Sacré-Cœur de Montmartre, Un vœu national, Délégation à l'action artistique de la ville de Paris, 1995 isbn 2-905118-79-2

Галерея


Див. також

Посилання

Примітки


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.