Бакай Ігор Михайлович

1978–1982 — Березнівський лісовий технікум, технік лісового господарства.

1994–1997 — Академія праці і соціальних відносин, факультет правознавства, юрист.

1982–1984 — служба в армії СРСР.

1984–1989 — начальник бази підготовки футбольної команди СКА «Карпати» Прикарпатського військового округу, Львів.

1989–1991 — бригадир, майстер дільниці лісорозробки Якутії.

1991–1992 — голова кооперативу «Козацькі страви», Львів.

1992–1994 — президент компанії «Велес», Київ.

1994–1995 — президент корпорації «Республіка», Київ.

1995–1996 — голова координаційної ради АТЗТ «Інтергаз».

З 1996 по 1998 — Народний депутат України 2-го скликання, виборчий округ № 208 (замість вибулого Михайла Заборного).

Квітень 1997 — січень 2000 — позаштатний радник Президента України[7][8].

Вересень 1997 — квітень 1998 — 1-й заступник Голови Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України[9][10].

Квітень 1998 — квітень 2000 — голова правління НАК «Нафтогаз України»[11][12].

У 1998 році балотувався до Верховної Ради за виборчим округом № 97, а також був № 5 у списку Партії національно-економічного розвитку України.[13]

З 2000 по 2002 — Народний депутат України 3-го скликання, виборчий округ № 64 (замість вибулого Юрія Єханурова). Висунутий партією «Демократичний союз».[13]

У 2002 році балотувався до Верховної Ради за виборчим округом № 153 (м. Рівне). Висунутий Виборчим блоком політичних партій «Демократична партія України — партія „Демократичний союз“».[13] На виборах його підтримували брати Клички.[14]

21 липня — 2 жовтня 2003 — Голова Державного комітету України з водного господарства[15][16].

2 жовтня 2003 — 24 грудня 2004 — Керівник Державного управління справами[17][18].

З 22 березня 2005 — громадянин Росії.

10 березня 2015 року, за повідомленнями місцевих ЗМІ, у селі Трахтемирів згорів маєток Ігоря Бакая[19].

Після Помаранчевої революції проти Бакая було порушено 7 кримінальних справ за масштабні відчуження держвласності[20]. У кримінальних справах йшлося про продаж майнових комплексів готелів «Дніпро» та «Україна», нерухомого майна комплексу «Експоцентр України». Також було відчужено деякі відомі кримські оздоровниці, серед яких санаторії «Гурзуфський», «Дніпро», «Зірки України».[21]. Бакая також звинувачували у тому, що в 2003—2004 роках він видав розпорядження про виділення квартир своїм заступникам з перевищенням житлових норм.

З травня 2005 — знаходився в міжнародному розшуку по підозрі в здійсненні злочинів, зловживання владою і службовим становищем.

2010 року, після обрання президентом Януковича, кримінальні справи було закрито рішенням Печерського суду Києва. 14 квітня того ж року Апеляційний суд Києва визнав законність закриття всіх справ.

2017 року, вже в Росії, його звинуватили у шахрайстві в особливо великих розмірах, його було заарештовано[5]. Бакая було звинувачено у тому, що він обманом заволодів грошима сторонніх осіб. На нього є 10 заяв від ошуканих, серед них заява від російського мільярдера Алішера Усманова[22]. 27 жовтня 2017 року Таганський суд Москви заарештував Бакая у справі щодо шахрайства[23][24].

26 листопада 2020 московський суд (РФ) виніс Бакаю вирок, його засудили до чотирьох років позбавлення волі умовно з випробувальним терміном на 4 роки[25].

Одружений. Має шістьох дітей.

• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (листопад 2003)[26].

• Битва за спадок Бакая
• Хто є хто. На дивані президента. Ігор Бакай. Частина перша
• https://web.archive.org/web/20101126172224/http://novynar.com.ua/files/people/bakay
• Довідкова інформація