Баккалінський Арсен Якимович
Арсен Якимович Баккалі́нський (псевдоніми і криптоніми: А. З., Арсень Б., З. А., Згода[1]; нар. 25 січня 1880, Вороньків — пом. квітень 1921, Вороньків) — український поет, фольклорист, хормейстер.
| Баккалінський Арсен Якимович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
13 (25) січня 1880 Вороньків, Бориспільський район |
| Помер |
1921 Вороньків, Бориспільський район |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | поет, фольклорист, хормейстер |
| Alma mater | Київська духовна семінарія (1900) |
Біографія
Народився 13 [25] січня 1880 року в селі Воронькові Київської губернії Російської імперії (нині Бориспільський район Київської області, Україна) в сім'ї сільського дяка. Співав у хорі Миколи Лисенка. У 1899 році з хором брав участь у концертній подорожі по Україні. 1900 року закінчив Київську духовну семінарію.
Упродовж 1901–1904 років працював вчителем початкового училища у селі Сеньківці Київської губернії. Протягом 1904–1906 років викладав спів в училищах Києва, зокрема Києво-Пріорському, а у 1906–1920 роках очолював його. Одночасно керував учнівськими хорами, хором робітників заводу Цепи Галя, хором Лук'янівського народного дому, з яким виконував переважно українські народні пісні. Підтримував стосунки з Миколою Лисенком, Кирилом Стеценком, Олександром Кошицем. Помер у Воронькові у квітні 1921 року.
Діяльність
Збирав народні пісні. Його записи опрацьовували для хору Кирило Стеценко (зокрема колядки «Ой яка красна в лузі калина», «Василева мати», «З-під гір, з-під долин», «Ой за горою, за зеленою», «Ой дивнеє народження», «Що у пана Йвана», «Святі сиділи», «А у цього хазяїна на його дворі») й Олександр Кошиць.
1903 року видав збірку поезій «Молоді поривання» під криптонімом А.З. Уклав і коштом друкарні Юхима Фесенка[1] видав у 1904 році в Одесі «Український співаник». У підзаголовку написано:
«Сто пісень з нотами. Улаштував Б. Арсень».
Насправді у збірнику 103 пісні. Є в ньому пісні жартівливі, ліричні, зокрема: «Ой у полі три криниченьки», «Ой під вишнею, під черешнею», «Вийшли в поле косарі», «Не щебечи соловейку», «Їхав козак за Дунай» та інші. Завершує збірку колядка «Нова радість стала»[1]. Багато музично-етнографічного матеріалу залишилося в рукописах.
Автор статей з питань народної освіти.
Література
- Мировець В. Б. Арсень. Український співаник з нотами [Рецензія] // «Кіевская старина». 1904. Том 85;
- П'ядик Ю. В.. Баккалінський Арсен Якович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988., сторінки 115—116;
- Бакалінський Арсен Якович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 42. — ISBN 5-88500-042-5.;
- П'ядик Ю. В. Бакалінський Арсен Якович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В . — 1995, сторінка 130;
- П'ядик Ю. В.. Баккалінський Арсен Якимович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.