Балтійська учительська семінарія

Балтійська учительська семінарія — навчальний заклад, що діяв у 1870—1915 рр., перший державний педагогічний навчальний заклад у Латвії (вчительські семінарії у Вольмарі і Цираві, що відкрилися раніше, належали губернським шляхетським союзам, тобто вважалися приватними. Розташовувалася спочатку у Ризі, а з 1886 у Гольдингені (нині Кулдіга).

Будівля, в якій семінарія працювала з 1886 року

Підготовка вчителів для латиських шкіл

Навчальна програма будувалася на основі прийнятого Міністерством народної освіти «Положення про вчительські семінарії » 1870 та «Інструкції для вчительських семінарій» 1875 [1]. На семінарії за межами центральної частини Російської імперії покладалася функція підготовки кадрів не тільки для росіян, так і парафіяльних училищ для латишів.

Спочатку навчання тривало три роки і велося російською мовою, проте обов'язковими також були латиська та німецька мови. Створена 1870 Рада у справах сільських православних народних училищ Балтійських губерній стежила за коректністю перекладу підручників місцевими мовами, тобто провадила імперську цензуру. Так, при підготовці видання «Початкових настанов у православній вірі» Дмитра Соколова естонською та латиською мовами на цензуру кожного з них 30 грудня 1874 рішенням Ради було виділено по 70 рублів[2].

Крім церковних дисциплін викладалися історія, педагогіка та математика, природознавство та його історія. Крім того, учні займалися музикою.

У 1873 хор семінарії взяв участь у Першому Вселатвійському святі пісні, відкривши його першим виконанням пісні Карліса Бауманіса «Боже, благослови Латвію», що згодом стала державним гімном країни.

У 1877 тривалість навчання була збільшена до чотирьох років для підвищення якості підготовки педагогів.

У 1879 для семінарії було збудовано нову будівлю в Ризі. Проте вже через сім років семінарію було переведено до Гольдингену. Студенти семінарії взяли активну участь у революції 1905 року. З початком Першої світової війни семінарію було евакуйовано до Чистополя, де на її основі в 1919 було засновано Чистопольський інститут народної освіти (нині Чистопольський педагогічний коледж). У колишній будівлі семінарії у 1924 відкрилася Кулдизька державна середня школа (потім гімназія), за совітів будівля продовжувала функціонувати як школа та професійно-технічне училище, з 2008 у ньому діє Кулдизька професійна школа технології та туризму.

За роки роботи семінарії її закінчила 1026 людина. Серед випускників були видатні діячі латвійської та естонської культури — державний діяч Антс Пійп, письменники Віліс Плудоніс та Судрабу Еджус, архітектор Ернест Поле та ін.

Література

Положення про Балтійську вчительську семінарію. ПСЗ II 56775 (28.12.1876), 48078 (02.03.1870).

Посилання

Примітки
  1. Перова Ольга Валентиновна. Развитие сети учительских семинарий на территории Западной и Восточной Сибири во второй половине XIX начале XX в // Вестник Томского государственного университета. История. — 2014. — Вип. 2 (28) (24 листопада). — ISSN 1998-8613.
  2. Пярт Ирина Петровна, Дубьева Людмила Ивановна, Швак Тоомас. Церковь и православные школы в прибалтийском крае // Историко-педагогический журнал. — 2015. — Вип. 3 (24 листопада). — ISSN 2304-1242.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.