Бандрівський Микола Стефанович

Бандрівський Микола Стефанович (нар. 17 грудня 1964(19641217), м. Стрий, Україна) український археолог, історик, доктор історичних наук, професор. Депутат Львівської міської ради (1998—2002). Голова Археологічної комісії Наукового товариства імені Шевченка (1989).

Микола Бандрівський
Микола Стефанович Бандрівський
Народився 17 грудня 1964(1964-12-17) (57 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство УРСР Україна
Національність українець
Діяльність археолог
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Науковий ступінь доктор історичних наук
Вчителі Крушельницька Лариса Іванівна і Ісаєвич Ярослав Дмитрович

Життєпис

Микола Бандрівський народився 17 грудня 1964 року у місті Стрий Львівської области.

Закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1991). Від 1993 року працює в Інституті українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України: старший науковий співробітник, в.о. завідувача відділом археології (до 2017); професор кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки Львівського національного Університету ім. Івана Франка (2016—2019).

Учень професора Лариси Крушельницької[1].

Наукова діяльність

У 2001 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Пам'яткоохоронна діяльність Церкви в контексті національно-культурного відродження в Галичині (кінець ХІХ—ХХ ст.)» (науковий керівник акад. Ярослав Ісаєвич).

У 2015 р. захистив докторську дисертацію на тему «Культурно-історичні процеси на Прикарпатті і Західному Поділлі в пізній період епохи бронзи — на початку доби раннього заліза».

Один із редакторів профільних томів Записок НТШ, співзасновник пам'яткоохоронної громадської організації «Товариство Шанувальників Львова».

Сфера наукових зацікавлень: археологія доби раннього заліза — римського часу та ранні форми релігії

Основні результати досліджень:

  • відкриття в Українських Карпатах у 1980–1990 рр. наскельних рисунків — петрогліфів і рельєфів від епохи бронзи до періоду раннього середньовіччя (Урич, Писаний Камінь, Лисівський Камінь, Розгірче, Бубнище та ін.);
  • виділення і детальна класифікація основних ознак поховань висоцької культури;
  • розробка хронологічно-періодизаційних схем розвитку Висоцької і Голіградської культур та їх синхронізація з періодизацій ними шкалами для тогочасних пам’яток Центральної і Західної Європи;
  • розробка хронологічно-періодизаційних схем розвитку Висоцької і Голіградської культур та їх синхронізація з періодизацій ними шкалами для тогочасних пам'яток Центральної і Західної Європи;
  • виділено пам'ятки михалківської групи, які займають проміжне місце між найпізнішими пам'ятками Голіградської культури і найранішими пам'ятками Західноподільської групи;
  • широкомасштабні розкопки одного з найбільших на заході України могильників кінця бронзової — початку ранньозалізної доби в с. Петриків на околиці Тернополя, де за чотири польових сезони відкрито 183 поховання висоцької культури, в т. ч. парні (чоловік і жінка в обіймах), одне з яких виставлене в експозиції Львівського музею історії релігії;
  • зіставив відомі на нині археологічні культури заходу України з конкретними ранньоісторичними етносами, назви яких засвідчені античними і ранньосередньовічними джерелами;
  • монографічне опрацювання золотих Михалківських скарбів — однієї з найбільших у тогочасній Європі збірки золотих високомистецьких коштовностей ІХ-першої половини VІІІ ст. до нар. Хр. вага яких (лише офіційно придбаних) перевищувала 7,5 кг золота (Львів, 2012, у співавторстві з Л.І. Крушельницькою);
  • протягом останніх двох десятиліть проводить розкопки ранньоскіфських курганів на Західному Поділлі (Тернопільське плато). До найцікавіших відкриттів належать розкопки камерних гробниць у Швайківцях і Коцюбинчиках Чортківського району Тернопільщини, в яких виявлені залишки мурованих конструкцій (в тому числі купольного типу) та багатий речовий інвентар, який включає металеві посудини (скіфський казан, етруське ситечко для відціджування вина тощо), предмети озброєння і захисного обладунку (залізні панцирі лускатого типу ассирійського зразка, вироби з золота і срібла в тому числі у звіриному стилі та імпортовані з Месопотамії разки намиста з різнокольорового скла;
  • відкриття давньоруського поселення в Стрию і віднайдення на ньому низки житлово-господарських об’єктів ХІ — перша пол. ХІІІ ст., чим значно подавлено початки заснування Стрия (до цього офіційно прийнятою датою заснування вважався 1385 р.);
  • співавтор повторного відкриття тлінних останків галицького князя Ярослава Осьмомисла під час розкопок в усипальній крипті собору св. Юра у Львові (напередодні перезахоронення в ній владики УГКЦ кардинала Йосифа Сліпого).

Автор наукових публікацій, у т. ч. монографій «Сварожі лики» (1992), «Скринькові поховання висоцької культури в межиріччі Збруча і Стрипи» (1994), «Могильник в Петрикові біля Тернополя в контексті поховального обряду висоцької культури» (2002), «Золоті Михалківські скарби та їх доля» (2012), «Культурно-історичні процеси на Прикарпатті і Західному Поділлі в пізній період епохи бронзи — на початку доби раннього заліза» (2014), «Від Мегалі Екклісія руських князів до церкви Успіння Пресвятої Богородиці на вул. Руській» (2014), «З історії церкви святих апостолів Петра і Павла у Львові» (2009).

Член спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича та народознавства НАН України.

Примітки

  1. Худицький, В. Лариса Крушельницька. Творець історії // ZN. — 2013. — 29 березня.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.