Крушельницька Лариса Іванівна

Лариса Іванівна Крушельницька — єдина у світі жінка-археолог, яка організувала й успішно провела понад 50 археологічних експедицій, підсумком яких стали 206 наукових досліджень, з яких понад 170 опубліковані — зокрема, 8 монографій. Вона відкрила і дослідила близько 60 пам'яток минулого, що принесли їй визнання як в Україні, так і за кордоном.

Наукові інтереси Л. І. Крушельницької охоплюють широке коло проблем археології бронзової і ранньозалізної доби Центральної та Східної Європи. Широкомасштабні дослідження пам'яток цього періоду, вперше проведені на території Північно-Східного Прикарпаття і Західної Волині, збагатили археологічну науку численними новими джерелами. Вона вперше провела розкопки в гірських районах Карпат, де виділила низку виробничих осередків соляного виробництва, масштаб якого мав у стародавні часи велике економічне значення.

Визначним внеском Л. І. Крушельницької є обґрунтування нею феномену розвитку земель Прикарпаття і Волині як контактної зони і периферійної території щодо етнокультурних масивів Східної та Центральної Європи. Концептуально важливе наукове значення мають дослідження Крушельницької на території Середнього Подністров'я і виділення нею Непоротівської групи пам'яток, яка репрезентує західні окраїни Чорноліської культури.

Широкого міжнародного резонансу набули також її спогади, публіцистика й особливо діяльність на посаді директора Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.

У жовтні 1991 Лариса Крушельницька очолила ЛНБ ім. В.Стефаника. Як керівник вона зуміла зберегти колектив у нелегкий час фінансових негараздів, відсутності коштів для придбання нової літератури. З того часу на півмільйона збільшився обсяг фондів бібліотеки, який тепер становить близько 7 мільйонів одиниць збереження, вперше частково здійснено ремонтно-реставраційні роботи у 4 корпусах. Під її керівництвом та за безпосередньої участі у бібліотеці ім. Стефаника розгорнуто активну роботу науковців бібліотеки над темами, що пов'язані зі створенням національної бібліографії, дослідженням проблем бібліотекознавства, книгознавства й історії періодики; триває науково-бібліографічне опрацювання та розкриття рідкісних фондів, колекцій і збірок.

У різні роки за розвиток історичної науки, за багаторічну наукову, організаційну та видавничу діяльність, подвижницьке служіння Україні була нагороджена численними почесними грамотами, зокрема, Верховної Ради України (2003), Президії НАН України (1998, 2002, 2003), Міністерства освіти і науки України, обласних і міських рад. 2008 року нагороджена орденом княгині Ольги III-го ступеня і Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. 2011 року нагороджена орденом княгині Ольги II-го ступеня. 5 квітня 2013 року, з нагоди свого 85-річчя, нагороджена Почесним знаком Святого Юрія.

Лариса Крушельницька є почесним директором ЛНБ імені Василя Стефаника, головою археологічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка, членом наукового товариства «Український історик» (США), членом Львівської організації ЮНЕСКО.

Родиний гробівець Крушельницьких на Личаківському цвинтарі у Львові

Лариса Іванівна Крушельницька похована у родинному гробівці Крушельницьких на полі № 23 Личаківського цвинтаря у Львові.

• Мати — Левицька Галина Львівна, піаністка, професорка Музичного інституту ім. Лисенка (1930—1939), Львівської державної консерваторії (1939—1949); померла у Львові 1949 pоку.
• Батько — Крушельницький Іван Антонович, поет, мистецтвознавець, розстріляний органами НКВД у Києві 1934 року.
• Дід (по батьковій лінії) — Антін Крушельницький, відомий письменник, міністр освіти УНР, розстріляний 1937 року разом з Лесем Курбасом, Валеріаном Підмогильним та іншими діячами українського культурного відродження.
• Дід (по маминій лінії) — Левицький Лев, український громадський діяч Скільщини, суддя.
• Донька — Крушельницька Тетяна Доріанівна, депутат Львівської міської ради.

Книга спогадів Лариси Крушельницької про своє життя, родину, галицьку інтелігенцію.