Бантенці

За даними перепису населення Індонезії 2010 року чисельність бантенців (включаючи малочисельних бадуїв) становила 4 657 784 особи, це майже 2 % населення країни. 51 % серед них становили чоловіки, 49 % — жінки; 35 % бантенців є міськими жителями, 65 % живе на селі. Більшість бантенців сконцентрована в провінції Бантен, розташованій на заході острова Ява. Їхня чисельність тут у 2010 році становила 4 321 991 особа (40,77 % громадян Індонезії в провінції, перепис). За межами Бантену частка бантенців у загальному населенні є помітною лише в провінції Лампунг (172 403 особи, 2,27 % населення), розташованій на півдні острова Суматра й відділеній від Бантену Зондською протокою. В провінції Західна Ява проживає 60 948 бантенців, у провінції Північна Суматра — 46 640, в Джакарті — 28 551, в провінції Південна Суматра — 17 141[1].

Для порівняння, за даними перепису населення 2000 року в Індонезії проживало 4 113 162 бантенця, в тому числі 3 785 925 осіб у Бантені, 166 113 осіб у Лампунзі, 64 487 осіб у Західній Яві, 48 495 осіб у Північній Суматрі, 20 582 особи в Джакарті, 15 925 осіб у Південні Суматрі, в решті провінцій чисельність бантенських громад була меншою за 2000 осіб[2].

Мова є важливим елементом ідентичності бантенців. Регіональною мовою спілкування в Бантені є місцевий діалект сунданської мови. Його позиції лишаються доволі міцними в бантенському суспільстві. Частина бантенців в північних прибережних районах провінції користується місцевим варіантом яванської мови. На півночі Бантену, зокрема в Серанзі, поширена сундансько-яванська двомовність. В промислово розвинених районах провінції та центрах розвитку туризму, де населення має поліетнічний характер, широко використовується індонезійська мова, яка поступово зміцнює свої позиції за рахунок скорочення сфери використання бантенських діалектів. Така ситуація обумовлена тим, що індонезійська мова визнається мовою національної єдності, яка зрозуміла кожному.

Бантенський (західний) діалект сунданської мови відрізняється від пріанганського варіанту цієї мови, поширеного серед сунданців Західної Яви, вимовою та деякими відмінностями в словнику та граматиці. Бантенський сунданський діалект сформувався в південних районах Бантена (округи Лебак і Панденгланг). Він виявляє тісні зв'язки зі старосунданською мовою. Основна граматична відмінність між бантенським та пріанганським варіантами сунданської мови має історичне коріння. Перебуваючи під владою султанату Матарам, Пріанган запозичив з яванської мови існування кількох рівнів ввічливості. Бантен ніколи не входив до складу цієї яванської держави й, як результат, його діалект не визнає рівнів. З цієї причини більшість сунданців вважає бантенський діалект грубою, менш культурною сунданською мовою. В умовах розширення контактів з носіями інших мов таке ставлення до бантенського діалекту як неповноцінного спонукає бантенців стидатися рідної мови й провокує можливу поступову втрату сунданського бантенського діалекту на півночі провінції.

Бантенською сунданською мовою в Бантені виходить інформаційна програма Беджаті-Лембур (Beja ti Lembur), яку транслюють місцеві телекомпанії. Вона сприяє збереженню мови.

Бантенською яванською мовою розмовляють у північній частині округу Серанг, у місті Серанг, місті Чилегон та в західній частині округу Тангеранг. Процес передачі бантенської яванської мови наступному поколінню є ефективним, а ставлення до рідної мови — позитивним. Бантенська яванська мова стала використовуватись після заснування султанату Бантен у XVI ст., вона була основною мовою при дворі султана. Бантенська яванська помітно відрізняється від яванської мови Центральної або Східної Яви. Вона походить від діалекту Чиребона й зазнала сильного сунданського та батавського впливу. Розрізняють західну та східну говірки, що мають фонетичні відмінності. Бантенська яванська мова має два рівні ввічливості: високий (bebasan, krama) та низький (pasaran, standar).

Велика мечеть Старого Бантена

Більшість бантенців — побожні мусульмани, вони дотримуються ісламу сунітського напрямку.

Іслам став офіційною релігією Бантена після його захоплення султанатом Демак у 1526—1527 роках та встановлення тут мусульманської династії. Після цього бантенці були навернені на іслам. Мусульманська релігія й надалі займала чільне місце в житті Бантена та його правителів. Традиційно Бантен орієнтувався на Мекку, а не на Халіфат, постійно підтримувались стійкі зв'язки з цією колискою мусульманської віри. Бантен був центром вивчення ісламу.

Влада султана та суспільна ієрархія султанату вважаються священними. Султан мав титул валі, другої людини після Пророка. Навіть сьогодні бантенці раз на рік здійснюють паломництво до святих для них могил султанів, переважно на наступний день після свята Лебаран.

Іслам відіграє важливу роль у житті бантенців. Вони надзвичайно віддані релігії, дотримуються ісламу з високим релігійним духом, пишаються багатьма новими нещодавно збудованими мусульманськими школами. Як важливу реліквію та спадщину предків вони сприймають Велику мечеть Старого Бантена (індонез. Masjid Agung Banten Lama). Разом із тим прихильники інших релігій можуть жити з ними пліч-о-пліч у мирі.

На перший погляд індуїзм, попередня релігія бантенців, зник, однак багато колишніх вірувань та окультних практик було включено до місцевої форми ісламу.

Тренування техніки Дебус

Бантенці вірять, що походять від воїнів-мусульман із Чиребона, які нібито використовували магічні сили, щоб зробити себе невразливими. Ці воїни володіли «чарівними мечами», які наповнювати магічною силою. Вони були засновниками султанату Бантен і вважається, що їхні нащадки зберігають свою невразливість і сьогодні. Бантенці практикують окультне мистецтво Дебус (Debus), яке дозволяє ставати невразливим на війні. Щоб «отримати силу», люди йдуть до шамана або відвідують могили могутніх людей. Кажуть, що Дебус можуть практикувати лише дуже побожні мусульмани.

Гасануддін — перший правитель султанату Бантен.

Територія Бантена за Гасануддіна (1570).

Бантенці сформували свою національну ідентичність протягом майже тисячолітньої історії, їхня держава утворилася в X ст. й зникла лише на початку XIX ст. Політична сталість Бантена була обумовлена його стратегічним географічним розташуванням, що межує з Зондською протокою, та виробництвом спецій (зокрема перцю), що користувалися попитом у всьому світі. Іноземні торгівці постійно прибували й оселялися в місцевому порту. Неоднорідні громади динамічно інтегрувалися з місцевим населенням.

Велике місцеве історичне джерело «Історія Бантена» (індонез. Sajarah Banten), як і всі династичні хроніки, прагнуло мінімізувати роль та досягнення попередників мусульманських правителів і навпаки піднести роль останніх. Тому про давню історію країни відомо дуже мало. В давнину бантенці входили до складу царства Сунда (інша назва Паджаджаран, індонез. Pajajaran, існувало в 669—1579 рр.), більшість населення якого сповідувала індуїзм. Бантен у давнину був жвавим портом, який відвідували кораблі й торговці з різних країн. У XIV ст. він контролювався яванською державою Маджапагіт. Бантенці формувалися під впливом двох великих цивілізацій острівної частини Південно-Східної Азії (малайської Шривіджаї та яванського Маджапагіту) в умовах постійних торгових контактів з різними іноземними культурами (китайською, індійською тощо). В XV ст. Бантен був приєднаний до Паджаджарану. Він звільнився в середині XVII ст. й водночас розколов сунданську державу.

Заснування султанату Бантен пов'язують з уламою (індонез. Ulama, ісламський учений) з Північної Суматри Сунаном Гунунгджаті (індонез. Sunan Gunung Jati). Він займався поширенням ісламу в язичницькому регіоні на заході Яви. Для сприяння цій місії султан Демака на прохання Сунана Гуннунгджаті відправив військо для завоювання міста Бантен. Ця операція була здійснена в 1526—1527 роках. У Бантені була встановлена мусульманська династія. Першим його правителем султан Демака проголосив Гасануддіна (індонез. Hasanuddin), сина Сунана Гуннунгджаті, а ще видав за нього свою сестру. В гирлі річки Бантен (індонез. Ci-Banten) була збудована нова столиця. Гасануддін та два його наступники Юсуф (індонез. Yusuf) та Могаммад (індонез. Muhammad) носили титул маулана. На момент смерті Гасануддіна в 1570 р. володіння Бантена охоплювали всю західну Яву (крім Чиребону) та південь Суматри до Бенгкулу включно.

• Guillot Claude. Avant-propos. In: Archipel, volume 50, 1995. Banten. Histoire d'une région. pp. 3-12 (фр.)
• Ensering Else. Banten in times of revolution. In: Archipel, volume 50, 1995. Banten. Histoire d'une région. pp. 131-163 (фр.)
• The Bantenese of Indonesia. People Profile. A People Loved (англ.)
• Alya Fauzia Khansa, Dilla Erlina Afriliani, Siti Rohmatiah. The Indication of Sundanese Banten Dialect Shift in Tourism Area as Banten Society's Identity Crisis (Sociolinguistic Study at Carita Beach and Tanjung Lesung). International Seminar on Sociolinguistics and Dialectology: Identity, Attitude, and Language Variation «Changes and Development of Language in Social Life» 2017 (англ.)
• Bahasa Sunda Banten. Perpustakaan Digital Budaya Indonesia, Tanggal 09 Nov 2014 oleh Kayin (індонез.)
• Suku Banten. Kebudayaan Indonesia, Agustus 26, 2013 (індонез.)