Баранович Дмитро Якович

Дми́тро Я́кович Барано́вич (нар. 26 жовтня 1869. Рівненський повіт — пом. 29 жовтня 1937, Житомир) — член III Державної думи Російської імперії від Волинської губернії, священник.

Баранович Дмитро Якович
Народився 26 жовтня (7 листопада) 1869
Ровенський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер 29 жовтня 1937(1937-10-29) (67 років)
Житомир, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Національність українці[1]
Діяльність політик
Alma mater Волинська православна богословська академія
Посада Депутат Державної думи Російської імперії
Партія Союз російського народу

Життєпис

Українець. Син сільського священника. Мав 52¾ десятини церковної землі. Був одружений.

Закінчив Кременецьке духовне училище (1884) і Волинську духовну семінарію 1-го розряду (1890).

Після закінчення духовної семінарії був наглядачем, а потім вчителем підготовчих класів у Клеванському духовному училищі, а з 1902 року — вчителем співу в Київській духовній семінарії.

В 1903 році висвячений на священика села Суємці Новоград-Волинського повіту.

Громадсько-політична діяльність

В 1905 році вступив в Союз російського народу.

В жовтні 1907 року обраний членом III Державної думи від Волинської губернії. Входив до фракції правих. Був членом комісій: з виконання державного розпису доходів і витрат, торгівлі і промисловості.

Підписав законопроекти:

  • «О запрещении продажи частновладельческой земли не иначе как при посредстве земельных банков»
  • «Об улучшении и увеличении крестьянского землевладения и землепользования»
  • «О майоратных имениях в Царстве Польском»
  • «О выдаче пособия крестьянам при переселении на отрубные участки»
  • «Об учреждении в Ростове-на-Дону окружного суда»

Після закінчення роботи в Державній думі в 1912 році повернувся в Суємці[2].

В роки Першої світової війни виступав з проповідями на підтримку дій влади Російської імперії.

Після Жовтневого перевороту продовжував служити священником в Суємцях, аж до закриття церкви в 1935 році. В грудні 1917 року балотувався в Українські Установчі Збори від Волинської губернії за списком «від православних приходів і хліборобів», який очолювали В. В. Шульгін і Я. В. Глінка[3].

Смерть

31 липня 1937 року арештований. В довідці-характеристиці, виданій Суємецькою сільською радою, стверджувалося, що Баранович займався агітацією проти радянської влади, виступав проти колгоспів і збирав підписи за відкриття церкви. Був звинувачений за статтею 54-10 КК УРСР «як учасник контрреволюційної групи церковників, глибокий націоналіст-монархіст». 25 жовтня 1937 року засуджений до розстрілу трійкою УНКВС по Житомирській області. Розстріляний 29 жовтня того ж року в Житомирі.

Реабілітований 19 травня 1989 року прокуратурою Житомирської області[4].

Примітки
  1. Б. Ю. Иванов, А. А. Комзолова, И. С. Ряховская Государственная дума Российской империи: 1906-1917 — Москва: РОССПЭН, 2008. — ISBN 978-5-8243-1031-3
  2. Баранович Дмитрий Яковлевич. Православный Свято-Тихоновский гуманитарный Университет. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 20 вересня 2018. (рос.)
  3. Киевлянин, № 281. — 22 декабря 1917 г. — С. 3. (рос.)
  4. Тимиряев Е. Р. Список священнослужителей, уроженцев и жителей Житомирской области, репрессированных в 1920—1950 годах // Православная Житомирщина. — 2000. — Серпень. — С. 7. (рос.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.