Волинська духовна семінарія УПЦ (МП)

Священномученик Олександр (Петровський), випускник Волинської духовної семінарії

Волинська духовна семінарія була заснована 14 травня 1796 року, як «єпархіальна семінарія» за ініціативи першого (після приєднання Волині при Катерині ІІ до Російської імперії) Волинського єпископа Варлаама (Шишацького). У семінарію приймалися діти православного віросповідання від 7 до 15 років, які навчалися в базиліанських та єзуїтських школах Овруча, Межиріча та Острога. З часом кращих учнів посилали в Київську духовну академію. Розташовувалася семінарія в будівлі Преображенського монастиря в Острозі — колишньому центрі освіти на західній Україні. При семінарії діяла школа, яка мала на меті підготовку кандидатів у священство вільних парафій, які перейшли з унії в православ'я. У семінарії викладання проводилось латинською мовою, а в школі — російською.

Уже у 1803 році у Волинській семінарії навчалося 764 учні, з яких 163 — на казенному утриманні[3]. Після пожежі 1821, який знищив будівлі семінарії, у 1825 році вона була переведена в Ганнопіль Острозького повіту.

У квітні 1836 року семінарія була переведена в Кременець. Це була одна з найбільших семінарій за кількістю вихованців. З 1836 року вона була розміщена в будинках колишнього польського ліцею, який був закритий за участь у польському повстанні і викуплений у графа Чацького духовно-навчальним відомством за 200 000 царських рублів асигнаціями.

У 1855 році в семінарії був відкритий місійний відділ.

Восени 1902 року семінарія була переведена в Житомир.

У 1919 року Волинська духовна семінарія була повернена назад у Кременець, що тепер був на території Польщі, а її організацією зайнявся єпископ Кременецький Діонісій (Валединський). Польська влада спершу її підтримувала, вимагаючи натомість введення великої кількості полонознавчих предметів, але згодом, через поширені українофільські настрої, прагнула закрити[4].

У 1939 році, після поділу Польщі між СРСР та Німеччиною, семінарія була таки закрита.

Після закінчення Німецько-радянської війни Волинська семінарія знову відродилася, але вже в Луцьку. Зусиллями єпископа Миколая (Чуфаровского) в 1945 році були відкриті пастирські курси, які у 1946 році були перейменовані у Волинську духовну семінарію. Починаючи з 1954 року почали розбудовуватися семінарські приміщення (аудиторії, спальні та господарські). C 1946 по 1964 рік семінарія встигла здійснити 17 випусків. Були роки, коли випускників 4-го класу налічувалося до 40 і більше осіб. Останній випуск налічував усього 6 учнів. Загалом упродовж двадцяти післявоєнних років семінарія випустила близько 500 священиків.

Під час хрущовських гонінь на церкву, з 1960 року, радянська влада впритул зайнялася семінарією. У 1961-1963 роках ніхто не зміг поступити у 1-й клас Волинської семінарії: три набори були зірвані. Указом Навчального Комітету від 15 березня 1964 року в серпні 1964 року після останнього випуску 5 осіб Волинська духовна семінарія припинила свою діяльність. Її викладацький склад був переведений в Одеську духовну семінарію.

Вхід до семінарії

У жовтні 1990 року було відкрито Луцьке духовне училище Української православної церкви, а в 1991 році воно отримало статус духовної семінарії.

12 серпня 1992 року згідно з розпорядженням Волинської облдержадміністрації від 11 серпня 1992 року кафедральний собор, будівлі єпархії і семінарії були передані Київському патріархату. Семінаристи і викладачі, що бажали лишитися у єдності з Московським патріархатом, були змушені залишити приміщення. Ректор Петро Влодек і 73 студента залишилися у складі УПЦ (МП), а 12 семінаристів перейшли до УПЦ КП[5], де згодом була створена Волинська православна богословська академія.

УПЦ зберегла в Луцьку тільки одну Свято-Покровську церкву, при якій було невелике приміщення для сторожа, де і розмістилися єпархіальне управління та семінарія. Заняття проходили в три зміни в сторожці Свято-Покровської церкви, семінаристи проживали на квартирах у віруючих.

У березні 1993 року за клопотанням єпископа Ніфонта (Солодухи), Волинська облдержадміністрація дала в оренду приміщення колишнього домініканського монастиря для тимчасового розміщення семінарії, де вона і знаходиться донині. Силами семінаристів були проведені ремонтні роботи класів і келій. В 1997-1999 роках були проведені зовнішні ремонтні роботи. У 1993 році було відкрито однорічні, а в 1996 році — дворічні курси регентів-псаломщиків при семінарії. З 27 липня 1997 року було відкрито заочний сектор семінарії.

У 2007 році в семінарії навчалося близько 140 студентів і працювало 30 викладачів.