Бачинський Дмитро Григорович

Дмитро Григорович Бачинський (9 листопада 1920, Смотрич — 30 листопада 2007, Львів) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир батареї 116-ї важкої гаубичної артилерійської бригади 3-ї артилерійської дивізії 7-го артилерійського корпусу прориву 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту, капітан.

Дмитро Григорович Бачинський
Народження 9 листопада 1920(1920-11-09)
Смотрич, (зараз Хмельницька область)
Смерть 30 листопада 2007(2007-11-30) (87 років)
Львів,  Україна
Поховання Голосківський цвинтар
Країна  СРСР,  Україна
Рід військ  артилерія
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1939—1971
Партія КПРС
Звання  Полковник
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Біографія

Народився 9 листопада 1920 року в селі Смотрич (нині селище міського типу Дунаєвецького району Хмельницької області України), в селянській родині. Українець. Закінчив середню школу. Працював учителем.

У Червоній Армії з 1939 року. У 1941 році закінчив Київське артилерійське училище. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Член ВКП(б)/КПРС з 1943 року.

У бою на плацдармі в районі населеного пункту Лінден (Липки), розташованого за сім кілометрів на північний захід від польського міста Бжег, коли гітлерівці обійшли його спостережний пункт, викликав вогонь на себе і відбив ворожі атаки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» капітану Бачинському Дмитру Григоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8894).

Після війни Бачинський продовжував службу в армії. У 1960 році він закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. З 1971 року полковник Бачинський у запасі.

Жив у Львові, до відходу на заслужений відпочинок працював у політехнічному інституті. Обирався народним депутатом СРСР (26 березня 1989 — 26 грудня 1991 року). Вів громадську роботу на посаді голови Львівської обласної організації ветеранів України. Помер 30 листопада 2007 року після тривалої і важкої хвороби.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, орденами Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями. Указом Президента України від 3 травня 2006 року № 337/2006 «за особисту мужність і відвагу, непорушність духу у боротьбі з фашистськими загарбниками у період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років, активну діяльність у ветеранських організаціях», — нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня[1].

Примітки
  1. Сайт Президента України

Література
  • Бугай Е. М., Макухин М. Е. Из когорты мужественных. — Львов: Каменяр, 1978.(рос.)
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
  • Гордость и слава Подолии. Львов, 1985(рос.)
  • Отчизны звёзды золотые. — Львов: Каменяр, 1977(рос.)
  • Бачинський Дмитро Григорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.