Смотрич (смт)

Смо́трич селище міського типу в Україні, центр Смотрицької селищної територіальної громади Дунаєвецького району Хмельницької області.

смт Смотрич
Герб Смотрича Прапор Смотрича
Країна  Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Дунаєвецький район
Громада Смотрицька селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване в другій половині XIV століття
Магдебурзьке право 1448
Статус із 1960 року
Площа 5.02 км²
Населення 1912 (01.01.2011)[1]
Густота 381 осіб/км²
Поштовий індекс 32423
Телефонний код +380 3858
Географічні координати 48°56′49″ пн. ш. 26°33′37″ сх. д.
Водойма річки Смотрич, Яромирка
Відстань
Найближча залізнична станція: Балин
До станції: 25 км
До райцентру:
 - фізична: 8 км
Селищна влада
Адреса 32423, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, смт Смотрич, вул. Героїв Небесної Сотні,8
Голова селищної ради Ялоха Ігор Станіславович
Карта
Смотрич
Смотрич
Смотрич

Смотрич у Вікісховищі

Населення 2087 мешканців (перепис 2001).

Селище розташоване у східному Поділлі, на річках Смотрич і Яромирка, за 8 км від залізничної станції Балин на лінії Ярмолинці — Ларга. Харчова промисловість, виробництво кераміки. Статус смт із 1960 року.

Географія

Розташований на місці злиття річок Смотрича і Яромирки.

Історія


Засноване в другій половині XIV століття.

Магдебурзьке право з 1448 року, в XV–XVII ст. була фортеця.

Смотрич згадується в руських літописах.

В 1240 р. його зруйнували татари.

Князі Коріятовичі зробили Смотрич столицею Подільського князівства.

1375 р. Смотрич належав подільському князю Олександру Коріатовичу. Його брат Юрій мав тут резиденцію.

1430 р. Смотрич належав великому князю литовському Вітовту.

1570 р. Смотрич належав до Кам'янецького староства Речі Посполитої.

1615 р. за люстрацією належав брацлавському воєводі Яну Потоцькому (помер 1611 р.).[2]

На 1665 Смотрич був центром окремого староства. Утім перебування в зоні постійних бойових дій часів Національної революції 1648—1676 не сприяло його розвиткові. Славу містечку принесла родина Смотрицьких[3].

1764 р. Смотрич належав Теодору Потоцькому — сину смотрицького старости, брацлавського каштеляна Яна Потоцького (помер 1744 р., син Юзефа Станіслава Потоцького та Елєонори з Реїв[4][5]).

Старий герб Смотрича

1791 р. побудована ратуша. 5 липня 1792 р. привілеєм короля Станіслава Августа Понятовського підтверджено магдебурзьке право, а також надано герб із зображенням Святого Юрія Звитяжця, що нищить списом змія, на червоному тлі.

Смотрич відомий високим мистецтвом розписної художньої кераміки. З XVIII ст. тут виробляють поливяні миски, полумиски, баньки, іграшки. Вироби з Смотрича зберігаються в музеях Києва, Львова, Полтави, Ленінграда, Кракова і Дніпропетровська.

У ХІХ столітті - позаштатне містечко Кам'янецького повіту Подільської губернії.

Наприкінці XIX та на початку ХХ століть у Смотричу виникли сільський банк, вальцьований млин, гончарні і ткацькі промисли.

Смотрич (з березня 1923 по грудень 1962 року) — районний центр УРСР, селище міського типу, центр селищної Ради.

Храми Смотрича

Відомі люди

Hародилися

Смотрицькі воєводи

Смотрицькі старости

Примітки

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Smotrycz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 919. (пол.)
  3. Вирський Д.С. Смотрич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 678. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  4. M. Nagielski. Potocki Józef Stanisław (Stanisław) h. Pilawa (zm. 1722) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984.— t. XXVIII/1, zeszyt 116.— 178 s.— S. 57. (пол.)
  5. Potoccy (03) Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  6. Smotrycz… S. 921.
  7. Adam Przyboś. Humiecki (Humięcki) Wojciech h. Junosza (zm. 1672) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — Tom X/1. — Zeszyt 44. — 160 s. — S. 102. (пол.)
  8. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 3. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — 938 s. — S. 215. (пол.)
  9. Daniłowiczowie (01) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.