Бачинський Юліан Олександрович
Юліан Олександрович Бачинський гербу Сас[1] (28 березня 1870, с. Новосілка, нині Підгаєцький район Тернопільської області — 6 червня 1940, Медвеж'єгорськ, Карело-Фінська РСР[2] або Ленінградська область, РРФСР (нині Республіка Карелія, Росія)) — український політичний і громадський діяч, публіцист, член Української радикальної партії, а від 1899 року — Української соціал-демократичної партії, дипломат. Жертва сталінських репресій.
Юліан Олександрович Бачинський | |
---|---|
| |
Народився |
28 березня 1870 с. Новосілка, нині Підгаєцький район |
Помер |
6 червня 1940 (70 років) Ленінградська область або Карелія, СРСР |
Громадянство | Австро-Угорщина → УНР → Польща → СРСР |
Діяльність | Дипломат |
Відомий завдяки | Голова дипломатичної місії УНР у Вашингтоні (1919—1921) |
Alma mater | Львівський університет |
Партія | УСДП |
Батько | Бачинський Олександр Гаврилович |
|
Псевдоніми, криптоніми: Сумний, Юродивий, Уяма, Julian B., Ю. Б.[2]
Життєпис
Народився 28 березня 1870 року в Новосілках (присілок Куть; нині с. Новосілка Підгаєцький район, Тернопільська область, Україна, тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в сім'ї Олександра[3] та Євгенії Бачинських (з Филиповських). Батько був сотрудником (другим священиком). Утративши матір у 2,5 роки, виховувався у родині діда (по матері) о. Івана Филиповського, пароха Гусятина.
Навчався у Львівській гімназії з німецькою мовою викладання (1880—1882), Дрогобицькій реальній гімназії ім. Франца Йосифа (1882—1883). Закінчив Академічну гімназію у Львові (українську; 1890), того ж року вступив на правничий факультет Львівського університету (1894 року перервав навчання через однорічну військову службу, яку відбув у містах Їглаві та Пешті). Після закінчення університету (ймовірно, 1895) проходив практику в адвокатських конторах Львова. Навчався також у Берлінському університеті[4].
1890—1897 — один із провідних діячів Русько-української радикальної партії (РУРП).
У 1895 році опублікував книгу «Україна уярмлена» («Ukraina Irredenta»), в якій, на підставі аналізу еміграції українців-галичан, став першим, хто обґрунтував (з марксистських позицій) потребу здобуття політичної незалежності України як головну передумову її дальшого соціально-економічного та культурного розвитку (під девізом: «Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!»). На першу публікацію праці Бачинського відгукнувся Іван Франко[5][6].
1899 року разом з групою інших членів РУРП створив Українську соціал-демократичну партію (УСДП), керував нею до 1914. У червні 1905 виїхав до Канади та США, в грудні 1906 повернувся до Львова. Три роки займався адвокатурою[4].
Член Загальної української ради від 5 травня 1915.
У 1915—1918 служив тиловим офіцером австро-угорської армії в Мішкольці (Угорщина)[4].
Активний учасник української революції 1917—1920 років.
1918—1919 — член Української національної ради ЗУНР/ЗО УНР. Голова дипломатичної місії УНР у Вашингтоні (1919—1921).
Від 1921 мешкав у Відні, від 1923 — в Берліні. Після невдалої спроби виїхати до УСРР (у його багажі польська поліція виявила антипольські брошури та книжки його авторства українською, англійською, німецькою та російською мовами) заарештований у Львові 18 березня 1931, після чого один рік відсидів у львівській тюрмі. Після звільнення жив у Празі.
28 листопада 1933 прибув з донькою Оленою до Харкова, влаштувався на роботу в редакції «Української радянської енциклопедії». Але 6 листопада 1934 його заарештувало ОДПУ. За нібито спробу організувати в УСРР підпільну мережу «Об'єднання українських націоналістів» засуджений 28 березня 1935 до 10 років ув'язнення. Покарання відбував у Біломор-Балтійському таборі.
Помер 6 червня 1940 в околицях м. Медвеж'єгорська Карело-Фінської РСР (нині — районний центр Республіки Карелія, РФ); інша версія місця смерті — Ленінградська область.
Реабілітований 19 жовтня 1957[4].
Творчий доробок
Автор політологічної праці «Україна irredenta» («Україна уярмлена», (1895), книг «Українська імміграція в З’єдинених Державах Америки» (1914), «Большевицька революція і Українці. Критичні замітки» (1925; Друге, доповнене видання, 1928), «Моя переписка з Михайлом Драгомановим» та інших.
Примітки
- III. Біографічні та генеалогічні розвідки: Олександр та Євген Бачинські
- Гуцал П., Мукомела М. Бачинський Юліан Олександрович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 92—93. — ISBN 966-528-197-6.
- Бачинський М. (ЕСУ), Ониськів М. Бачинський Олександр Гаврилович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 91—92. — ISBN 966-528-197-6.
- Євген Нахлік. Драгоманівець — клерикал — марксист // Zbruch. — 2013. — 11 серпня.
- Іван Франко. Ukraina irredenta // Житє і слово. — 1895. — Т. IV, ч. 6. — С. 471—483.]
- Іван Франко. Нові книжки // ЛНВ, 1900. Ч. 10.
Джерела
- Юліян Бачинський: він першим сформулював ідею Самостійної України / Програма "Ген українців", 18 студія // ВІДЕО
- Андрусяк Т. Г., Римаренко Ю. І. Бачинський // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
- Бачинський Ю. Большевицька революція і Україна. Критичні замітки. — Львів : Український прапор, 1914. — 492 с.
- Бачинський Ю. Українська імміґрація в З'єднаних Державах Америки. — Берлін : Український прапор, 1925. — 48 с.
- Гуцал П., Мукомела М. Бачинський Юліан Олександрович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 92—93. — ISBN 966-528-197-6.
- Бачинський М. (ЕСУ), Ониськів М. Бачинський Олександр Гаврилович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 91—92. — ISBN 966-528-197-6.
- Красівський О. Бачинський Юліан // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 52. — ISBN 978-966-611-818-2.
- Політичні інститути суспільства в теоретичній спадщині Юліана Бачинського / І. І. Бегей; Львів. філ. Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. — Л. : Світ, 1999. — 67 c. — Бібліогр.: 70 назв.
- Іван Франко. Ukraina irredenta // Житє і слово. — 1895. — Т. IV, ч. 6. — С. 471—483.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Шкраб'юк П. В. Бачинський Юліян Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 209. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Нові книжки // ЛНВ. — 1900. — Ч. 10.
- Меморандум до влади США до визнання Української Народної Республіки (1920) // Memorandum to the government of the United States on the recognition of the Ukrainian people's republic. (англ.)
- Олена Терещенко. 29 місяців дипломатії в Америці — служіння в ім'я української державності. До 145-річчя з дня народження Ю. Бачинського // Стос.
- Нахлік Є. Драгоманівець — клерикал — марксист // Zbruch. — 2013. — 11 серпня.
- Нахлік Є. Франкова рецепція «України irredenta» // Zbruch. — 2016. — 4 серпня.
- Осадчук М. Марксист, що «винайшов» українську незалежність. Юліан Бачинський та Україна Irredenta // Історична правда. — 2019. — 30 жовтня.