Бджолоїдка синьогорла
Бджолоїдка синьогорла[2] (Merops viridis) — вид сиворакшоподібних птахів родини бджолоїдкових (Meropidae).
? Бджолоїдка синьогорла | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg.webp) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Merops viridis Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||
 Мапа поширення виду: синім — гніздовий ареал, червоним — цілорічний ареал | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Поширення
Вид поширений у Східній та Південно-Східній Азії від Китаю до Калімантану та Яви. Мешкає в тропічних та субтропічних лісах та мангрових заростях до 750 метрів над рівнем моря.
Опис
Дрібний птах, завдовжки 23-30 см, включаючи подовжені центральні пера хвоста, які можуть сягати до 9 см. Вага 34-41 г. Верх голови червонувато-коричневий. Від основи дзьоба через очі до вух проходить чорна смуга. Підборіддя і горло сині. Крила темно-зелені. Груди і живіт світло-зелені. Задня частина спини та хвіст сині. Дзьоб довгий, зігнутий, чорного кольору.[3]
Спосіб життя
Раціон складається з летючих комах, переважно перетинчастокрилих, а також жуків, бабок, прямокрилих та метеликів. Гніздяться в численних колоніях. Кожна пара будує гніздо, викопуючи тунелі в піщаних урвищах. Тунелі сягають завдовжки від 1,5 до 4,5 м і шириною 7 см, та закінчуються камерою діаметром 10 см і глибиною 40 см. Самиця відкладає від одного до п'яти білих яєць. Інкубація триває 24 дні. Пташенята залишають гніздо через місяць.
Примітки
- BirdLife International (2016). Merops viridis: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 1 вересня 2020
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Hoyo, Josep del. Elliott, Andrew. Sargatal, Jordi. Cabot, José. (2013). Handbook of the birds of the world. Lynx Edicions. ISBN 978-84-87334-10-8. OCLC 861071869.
