Бенедисюк Ігор Михайлович

Бенедисюк Ігор Михайлович — український суддя, член Вищої ради правосуддя[1]. З 9 червня 2015 до 16 квітня 2019 був її головою.

Бенедисюк Ігор Михайлович
Голова Вищої ради правосуддя
12 січня 2017 — 16 квітня 2019
Попередник він же, як Голова Вищої ради юстиції
Наступник Говоруха Володимир Іванович
Голова Вищої ради юстиції
9 червня 2015 — 12 січня 2017
Попередник Олександр Лавринович
Наступник він же, як Голова Вищої ради правосуддя
Народився 12 грудня 1965(1965-12-12) (56 років)
с. Великий Луг
Червоноармійський район
Житомирська область
УРСР
Громадянство  Україна
У шлюбі з Бенедисюк Наталія Миколаївна
Діти Бенедисюк Дмитро Ігорович, Бенедисюк Андрій Ігорович
Професія суддя
Звання майор юстиції запасу
Нагороди
Заслужений юрист України
Іменна вогнепальна зброя

Біографія, кар'єра

Народився 12 грудня 1965 року в с. Великий Луг Червоноармійського (тепер — Пулинського) району Житомирської областi.

З січня по травень 1984 Ігор Бенедисюк працював водієм 3 класу спецавтомобіля Новоград-Волинського райветсанвідділення.

1984−1986 рр. — строкова військова служба. З 1986 по 1991 був курсантом Військового інституту Міністерства оборони СРСР (Москва), який закінчив за спеціальністю «правознавство».

З липня 1991 по квітень 1994 — суддя 37-го військового суду Далекосхідного військового округу в російському Южно-Сахалінську (в/ч 62980).

Далі працював суддею в українських судах: з лютого 1994 — Військового суду Київського гарнізону; з червня 2000 — Арбітражного (господарського) суду Києва; з листопада 2001 — Київського апеляційного господарського суду; з червня 2003 — Вищого господарського суду України.

У квітні 2015 Ігор Бенедисюк призначений членом Вищої ради юстиції за квотою Президента України Петра Порошенка.

9 червня 2015 Бенедисюк призначений Головою Вищої ради юстиції. Під час таємного голосування його обрання підтримали всі 17 членів Вищої ради юстиції — одноголосно.

12 січня 2017 Вища рада юстиції реорганізована шляхом перетворення у Вищу раду правосуддя; члени Вищої ради юстиції отримали статус члена Вищої ради правосуддя і почали здійснювати повноваження членів Вищої ради правосуддя; Голова Вищої ради юстиції отримав статус і почав здійснювати повноваження Голови Вищої ради правосуддя. 30 травня 2017 його було переобрано на цій посаді.

На громадських засадах був членом Ради з питань судової реформи при Президентові України (з 17.08.2015) та членом Конституційної Комісії (з 17.08.2015)[2][3][4].

Нагороди, військові та спеціальні звання

Майор юстиції в запасі. Заслужений юрист України (2009).

Питання громадянства

Робота суддею у військовому суді Російської Федерації протягом трьох років може означати[3][5], що Бенедисюк приймав російське громадянство. Він пояснив це таким чином:

«Я закінчив навчання в СРСР і як офіцер отримав розподіл. У 1991 році, коли розпався Радянський Союз і була проголошена незалежність, я для себе прийняв рішення повернутися до України. Написав відповідні звернення і до Міністерства оборони України, оскільки був військовим, і до голів судів, але мені відмовили в зв'язку з відсутністю вакансій. Лише наприкінці 1993 року в судах були відкриті вакансії і мені запропонували роботу. У лютому 1994 року я був обраний суддею військового суду Київського гарнізону, тож набув статусу судді, однак повноважень не здійснював. До штату суду був зарахований після звільнення з попереднього місця служби. З того часу, з 1994 року, я працював у Києві»[6].

Вища кваліфікаційна комісія суддів поставила крапку в питанні у березні 2019 року, відхиливши відповідну скаргу одного з членів громадської ради доброчесності[7].

Примітки
  1. Сайт Вищої ради правосуддя
  2. Вища рада правосуддя — Склад Ради — Бенедисюк Ігор Михайлович
  3. Бенедисюк Игорь Михайлович / Лига. Досье, 11.09.2017
  4. Бенедисюк Ігор Михайлович / Закон і бізнес, станом на 14 серпня 2017
  5. Дослівна цитата з джерела:
    Стоит сказать, что работа судьей в военном суде Российской Федерации в течение трех лет означает, что, скорее всего, Бенедисюк принимал российское гражданство.(рос.)
  6. Голова ВРП відповів на питання про поєднання роботи в РФ і Україні / УП, 9 серпня 2017
  7. Чого не мав, того не втратиш. Закон і Бізнес. 09.03.2019. Процитовано 11.03.2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.