Бенно фон Арент

Бенно Георг Едуард Вільгельм Йоахім фон Арент (нім. Benno Georg Eduard Wilhelm Joachim von Arent; 19 червня 1898, Герліц — 14 жовтня 1956, Бонн) — німецький кінорежисер, костюмер, дизайнер і архітектор. Оберфюрер СС.

Бенно фон Арент
нім. Benno von Arent
Народження 19 липня 1898(1898-07-19)[1], 19 червня 1898(1898-06-19)[2] або 1898[3][4]
Герліц, Нижня Сілезія[5]
Смерть 14 жовтня 1956(1956-10-14)[5][1][…]
Бонн, ФРН[5]
Країна  Німеччина
 Німеччина
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Член СС і Militant League for German Cultured
Звання оберфюрер
Війни / битви Перша світова війна
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Великий офіцер ордена Корони Італії
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Данцигський хрест 1-го класу
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Німецький кінний знак
Цивільний знак СС
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»

Біографія

Учасник Першої світової війни. З січня по кінець 1919 року — член фрайкору «Східна Пруссія».[6] Після її завершення Арент почав свою художню кар'єру. Паралельно з навчанням він підробляв в компанії з виробництва газових лічильників і пальників. Згодом став працювати художником по костюмах. У 1923 році був офіційно працевлаштований в театрі, де відповідав за обладнання. Професійна кар'єра Арента почалася на початку 30-х років, коли він приєднався до нацистської партії і вступив до лав штурмових загонів, але його великий підйом почався тільки на початку 1930-х років, коли він став одним з перших членів СС і НСДАП: у листопаді 1931 року вступив в СС (посвідчення № 36 320), 1 травня 1932 року — в НСДАП (квиток № 1 105 236). Після цього йому була запропонована робота в міністерстві мистецтв, де Арент відповідав за розробку декорацій для різних місць, наприклад — Німецької опери. Він також відповідав за розробку і створення форми для співробітників нацистських делегацій, ставки фюрера і медалей. У 1932 став одним із засновників Націонал-соціалістичного союзу сценічного мистецтва (на кінець 1935 перейменований в Товариство діячів мистецтва). Своєю роботою заслужив репутацію видатного режисера, яку відзначав Адольф Гітлер. З 1931 року Бенно фон Арент пробував себе в зйомці декількох фільмів, в тому числі і вистав. Незважаючи на зайнятість на численних роботах в театрі і кінематографі, Арент у вільний час також працював і архітектором. У 1933 призначений шефом пропаганди на кіностудії УФА. Був заступником голови Театрального музею в Мюнхені. Член товариства Лебенсборн. З 1936 року — імперський керівник дизайнерів сцени. З 1939 імперський уповноважений з питань моди. Під час Другої світової війни Арент був найнятий Генріхом Гіммлером. Учасник Польської кампанії.[7] У 1944 вступив до військ СС. У 1945 заарештований органами радянської контррозвідки. Засуджений, провів 8 років у таборах. У 1953 переданий владі ФРН і звільнений.

Дизайн нагород

Арент розробив дизайн наступних нагород:

Фільмографія

Режисер
  • 1931: La fille et le garçon
  • 1931: Ronny
  • 1932: Zwei Herzen und ein Schlag
  • 1932: Goethe-Gedenkfilm. 1. Der Werdegang
  • 1933: Lachende Erben
  • 1933: Liebe muß verstanden sein
  • 1933: Viktor und Viktoria
  • 1934: Die vertauschte Braut
  • 1934: L'Amour en cage
  • 1934: Vers l'abîme
  • 1934: Die Insel
  • 1935: Die törichte Jungfrau
  • 1935: Ein idealer Gatte
  • 1936: Die Unbekannte
  • 1938: Es leuchten die Sterne

Головний костюмер
  • 1924: Die schönste Frau der Welt
  • 1931: Ronny

Актор
  • 1927: Die Vorbestraften

Звання

Нагороди

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. Європейська театральна архітектура — Arts and Theatre Institute.
  4. NUKAT — 2002.
  5. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116339950 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  6. Benno von Arent bio - Axis History Forum. forum.axishistory.com. Процитовано 2 вересня 2019.
  7. Benno von Arent bio - Page 2 - Axis History Forum. forum.axishistory.com. Процитовано 2 вересня 2019.

Література
  • Залесский К. А. СС. Самая полная энциклопедия. — М.: Яуза-Пресс, 2012. — 896 с. — («Элита Гитлера». Беспрецедентные энциклопедии). — 1500 экз. — ISBN 978-5-9955-0462-7
  • Залесский К. «Элита» Гитлера во Второй Мировой. Кто был кто в Третьем Рейхе. — Litres, 2017. — С. 18. — 801 с. — ISBN 9785457412354
  • Klee, Ernst (2007). Das Kulturlexikon zum Dritten Reich : wer war was vor und nach 1945 (нім.). Frankfurt am Main: S. Fischer. с. 19. ISBN 978-3-10-039326-5.
  • Benno von Arent, in: Internationales Biographisches Archiv 50/1956 vom 3. Dezember 1956, im Munzinger-Archiv (Artikelanfang frei abrufbar)
  • Sebastian Werr: Heroische Weltsicht. Hitler und die Musik. Boehlau, Wien 2014, S. 172—175
  • Hillenbrand, F. K. M. (2002). Underground humour in Nazi Germany, 1933-1945 (англ.). Routledge. ISBN 9781134860128.
  • Staedeli T. Porträt des Filmausstatters Benno von Arent (нім.). Cyranos.ch.
  • Armored Bears : the German 3rd Panzer Division in World War II. Vol. 1 (англ.). Mechanicsburg, PA: Stackpole Books. 2014. с. 22. ISBN 9780811748476.
  • Junge, Gertraud (2011). Hitler's last secretary : a firsthand account of life with Hitler (англ.). New York, N.Y.: Arcade Publishing. ISBN 9781628721614.
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
  • Filmwelt — Das Film- und Foto-Magazin, Nr. 23, 3. Juni 1938
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.