Береза Зиновій Іванович

Зино́вій Іва́нович Бере́за (нар. 29 липня 1933, Женів) — український художник-кераміст; член Спілки художників України з 1971 року, член Львівської обласної організації Українського товариства глухих[1]. Батько художника-кераміста Ігора Берези.

Зиновій Іванович Береза
Народження 29 липня 1933(1933-07-29) (88 років)
Женів
Країна  Україна
Жанр художня кераміка
Навчання

Біографія

Народився 29 липня 1933 року в селі Женіві (тепер Золочівський район Львівської області, Україна). В дитинстві втратив слух. Після німецько-радянської війни навчався в спецшколі-інтернаті, у 1952 році закінчив Львівську художню школу; у 1957 ро­ці — відділ художньої кераміки Львівського училища прикладно­го мистецтва імені Івана Труша[1]; у 1965 році — Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (викладачі Роман Сельський, Еммануїл Мисько, Іван Якунін).

З 1957 року працював на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці.

Творчість

Працює в галузі художньої кераміки, майстер керамічного розпису на декоративних пластах, тарелях тощо. Створив сувенірні кухлі, глеки, штофи, вази, кубки, попільнички, сувеніри присвячені юві­леям Львова і Києва, Олімпійським іграм у Москві. Роботи виконані з кам'яної маси та металу із застосуванням поливи, емалі, солі у техніці карбування і гальванопластики. Серед робіт:

  • вази «700-річчя Львова» (1957), «Диня» (1962), «Закарпатська» (1963), «Т. Г. Шевченко» (1964);
  • куманці «Гуцульський» (1959), «Ювілейний» (1964);
  • декоративні пласти — «Бандуристка» (1964), «Перебендя» (1964);
  • барельєфи «Бандурист» (1964), «Бандуристка(1964), «Юність Карпат» (1968);
  • композиції — «В саду» (1997), «Три постаті» (2001);
  • декоративні скульптури — «Пророк» (1998), «Кінь» (2002).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1959 року, всесоюзних з 1975 року та міжнародних:

Персональна виставка відбулася у Львові до 50-річчя художника у 1983 році.

Твори художника зберігаються у фондах Музею етнографії і художнього промислу, Національному музеї у Львові, Музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному музеї-заповіднику імені Тараса Шевченка у Каневі.

Примітки
  1. «Наше життя». В. Яремко. Щедрість душі й жар серця.

Література
  • «Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь». Том 1. — Москва: Искусство, 1970. — сторінка 373 (рос.);
  • Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 21.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.