Березівка (смт)
Березі́вка — селище міського типу Харківського району Харківської області.
смт Березівка | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Харківська область | ||
Район/міськрада | Харківський район | ||
Рада | Березівська селищна рада | ||
Код КАТОТТГ: | |||
Основні дані | |||
Засноване | 1688 | ||
Площа | 2,28 км² | ||
Населення | ▼ 1618 (01.01.2018)[1] | ||
Густота | 709,6 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 62457 | ||
Телефонний код | +380 57 | ||
Географічні координати | 49°54′20″ пн. ш. 36°03′44″ сх. д. | ||
Висота над рівнем моря | 150 м
| ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція: | Південний | ||
До станції: | 3 км | ||
До райцентру: | |||
- фізична: | 15 км | ||
До обл. центру: | |||
- фізична: | 15 км | ||
- автошляхами: | 15 км | ||
Селищна влада | |||
Адреса | 62457 Харківська обл., Харківський р-н, смт Березівка, вул. Слобожанська, 21 | ||
Голова селищної ради | Штода Ігор Олександрович | ||
Карта | |||
Березівка | |||
Березівка Березівка | |||
Географічне розташування
Селище міського типу Березівка розташоване за 15 км від Харкова. Найближча залізнична станція Південний (3 км). На південь від селища знаходиться траса М18 (E105) Харків — Сімферополь, на північ траса М03 (E40, E50) Харків — Київ. Примикає до міста Південне. У селищі кілька ставків, розташованих у руслі колишньої річки Березівка.
Через Березівку проходять автобусні маршрути Харків — Буди, Харків — Південне, Березівка - Мерефа. Відстань до залізничних платформ Південний і Зелений Гай — 3 км, до платформи Комарівка — 5 км.
Назва
Назва походить від річки Березівка (нині обміліла. На її місці розташований каскад ставків).
Історичні відомості
Село Березове вперше згадується у 1688 році і було засноване харківським полковником Федором Донець-Захаржевським на березі річки, яка називалися «Березовий Колодязь». Звідси і пішла назва села[2]. А заселялося воно біженцями з Правобережної України.
У 1779 році за проханням місцевих жителів до села прибув мандрівник — дяк Кузьма Парадин, який і взявся вчити дітей уму-розуму. В 1871 році було відкрито народну школу — одну з перших у повіті, а з 1907-го розпочалися заняття у школі.
Ще одна з помітних віх в історії сьогоднішньої Березівки: у 1862 році (тобто після скасування кріпацтва) село стало волосним центром. До його складу входили села Гійовка, Коротич, Буди, Березове. Ця волость проіснувала 10 років.
За даними на 1864 рік у власницькому селі Харківського повіту мешкало 1212 осіб (600 чоловічої статі та 612 — жіночої), налічувалось 225 дворових господарств, існували православна церква та винокурний завод[3].
Станом на 1914 рік село відносилось до Будянської волості, кількість мешканців зросла до 1730 осіб[4].
В 1969 році селу присвоєно статус селище міського типу.
Об'єкти соціальної сфери
- Школа.
- Дитячий садочок.
- Фельдшерсько-акушерський пункт.
Спорт
У вищій лізі Чемпіонату Харківського району з футболу успішно виступає команда «Автомобіліст», а в чемпіонаті району серед ветеранів Харківського району ФК «Березівка». Облаштований футбольний стадіон та завершується будівництво хокейного майданчика.
Постаті
- Сіксой Руслан Олександрович — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- Кисиленко В. Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле — 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О. О. Євенок, 2020. — С.107-116.
- рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 116)
- рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
Джерела
- Історія міст та сіл УРСР (рос.)
- Погода в селищі
- Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.