Зелений Гай (зупинний пункт, Південна залізниця)

Зелений Гай — зупинний пункт Південної залізниці на дільниці Харків — Мерефа, розташований у смт Високий Харківського району Харківської області. Створений у 1910 році. Належить до Харківської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці.

Зелений Гай
зупинний пункт
Розташування
Розташування смт Високий, Харківський район, Харківська область
Координати 49°53′08″ пн. ш. 36°05′56″ сх. д.
Структура
Лінія(ї) Харків — Мерефа
Платформ 2
Тип платформ 2 бічні високі
Колій 2
Історія
Відкрито 1910[1]
Електрифіковано 1957
Інша інформація
Власник Південна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 441146
Код Експрес-3 2204700
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Харків-Пасажирський 17 км
Мерефа 8 км
Мапа

Зупинний пункт знаходиться між зупинними пунктами Високий (2 км) та зупинним пунктом Південний (1 км). Найближча станція — Покотилівка (7 км) До станції Харків-Пасажирський — 17 км, до станції Мерефа — 8 км.[2][3]

Зупиняються лише потяги приміського сполучення у напрямку Харкова, Мерефи, Лозової, Змієва та Краснограда[4]

Історія

Зупинний пункт було створено у 1910 році[1]. За іншою інформацією, це відбулось раніше, оскільки спершу виникла платформа «Коритінська», яка спершу знаходилась на 450 м у бік станції Мерефа від нинішнього зупинного пункту Високий. З 28 жовтня 1909 року стала іменуватися «Зелений Гай».[5].

Назва зупинного пункту походить від селища Зелений Гай, що виникло у 1907 році поблизу залізниці як селище службовців Південної залізниці. У 1964 році селище Зелений Гай увійшов до складу смт Високий[6] На платформі зупинялись окрім дачних також й деякі пасажирські потяги.[7].

У 1914 році в харківській газеті «Утро» відзначався поганий стан залізничних платформ Зеленого Гаю, зокрема, затісний павільйон та мала кількість лавок[8].

Зелений Гай позначений на атласі залізниць Російської імперії 1918 року[9].

У 1928 році Коротінську платформу було ліквідовано у зв'язку з відкриттям нової станції Жовтнева, а вже на початку 1930-х років платформу Зелений Гай було відкрито з залізничним павільйоном і пероном на теперішньому місці, що на 1150 м у бік станції Мерефа від платформи «Коритінської».[10][11][5] В аталсі залізниць СРСР 1940 та 1945 років Зелений Гай показаний з нинішніми тарифними відстанями від станцій Харкова та Мерефи[12][13].

У 1957 році Зелений Гай був електрифікований постійним струмом під час електрифікації лінії Харків — Мерефа та розпочалось курсування приміських електропоїздів[14].

Нині зупинний пункт приписано до станції Покотилівка[15].

Станційні споруди

Зупинний пункт обладнано 2-ма високими платформами. Має павільйон для пасажирів, квиткові каси квиткові каси на приміські електропоїзди.

Інциденти

Наприкінці вересня 2010 року на зупинному пункті Зелений Гай загинув чоловік, потрапивши під маневровий тепловоз через необачність[16].

Примітки
  1. А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 175. — 100 000 прим.(рос.)
  2. Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  3. Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  4. Южная железная дорога. Расписание пригородных поездов по станции Зеленый Гай. Архівовано 7 лютого 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  5. Ломакин В. А. Город Пивденное. Исторические сведения. — Б.и., 1993. (рос.)
  6. Высокий // История городов и сел Украинской ССР: В 26-ти тт. — Харьковская область. — К., 1976. — С. 619. (рос.)
  7. Поселок Высокий. История. Хронологічний покажчик.
  8. Дачная хроника. Зеленый Гай. // Утро. — 1914. — 26 июня. (рос.)
  9. Железные дороги России: [атлас]. — Петроград: Картографич. зав. А. А. Ильина, 1918. — л. ХІІ.
  10. Поселок Высокий. История. Вітри змін.
  11. Поселок Высокий. История. Хронологічний покажчик.
  12. Альбом схем железных дорог СССР: по данным на 1 января 1940 г. — М.: Транскартография НКПС, 1940. — Л. 18.
  13. Альбом схем железных дорог СССР. Схемы железных дорог СССР с указанием тарифных расстояний для определения платы за перевозку пасажиров, багажа и грузов. — М.: Государственное транспортное железнодорожное издательство, 1945. — С. 50
  14. История электрификации железных дорог СССР. 1956—1958 гг. Архів оригіналу за 18 липня 2012. (рос.)
  15. Южная железная дорога. Покотиловка. Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  16. Екатерина Морозова. На станции «Зеленый Гай» тепловоз задавил мужчину. Медиа группа «Объектив». 29.09.2010. (рос.)

Посилання

Джерела
  • А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 175. — 100 000 прим.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.