Бехтерєва Наталія Петрівна

Наталія Бехтерєва (рос. Наталья Петровна Бехтерева; 7 липня 1924, Ленінград, СРСР — 22 червня 2008, Гамбург, Німеччина) — російський нейрофізіолог, доктор наук медицини з 1959 р., кандидат біологічних наук з 1951 р., професор. Онука В. М. Бехтерєва.

Наталія Бехтерєва
Наталья Петровна Бехтерева
Наталія Петрівна Бехтерєва
Народилася 7 липня 1924(1924-07-07)
Ленінград
Померла 22 червня 2008(2008-06-22) (83 роки)
Гамбург
Поховання Комаровський цвинтар
Громадянство  СРСР
 Росія
Національність росіянка
Діяльність нейрофізіологія
Галузь нейрофізіологія
Alma mater Інституті експериментальної медицини АМН СРСР, Петербурзький медичний університет
Науковий ступінь доктор медичних наук і кандидат біологічних наук
Вчителі School № 207 (St. Petersburg)d
Відомі учні Pavel Bundzend
Знання мов російська
Членство Російська академія наук, Академія наук СРСР і Австрійська академія наук
Титул професор, доктор медичних наук, академік АМН СРСР,академік РАН, академік АН СРСР
Посада науковий керівник Інституту мозку людини РАН (Санкт-Петербург)
Рід Бехтерєви
Нагороди
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
Нагрудний знак «Почесний громадянин Санкт-Петербурга»

Біографія
  • Є представницею древнього вятського роду Бехтерєвих. Дід — В. М. Бехтерєв. Батько — інженер і винахідник Петро Бехтерєв (репресований у 1938 р. як «ворог народу»). Мати — лікар Зінаїда Василівна Бехтерєва репресована і відправлена до табору. Сиротами залишилися троє дітей — Наталя, брат Андрій і молодша сестра. Наталя з братом потрапили в дитячий будинок з тавром «діти ворога народу», молодшу забрали родичі. У другу світову війну Н. П. Бехтерєва жила в блокадному Ленінграді.
  • У 1947 р. закінчила 1-й Ленінградський медичний інститут ім. І. П. Павлова. Аспірантка — в Інституті фізіології ЦНС АМН СРСР.
  • У 1950–1954 рр. працювала молодшим науковим співробітником в Інституті експериментальної медицини АМН СРСР.
  • У 1954-1962 рр. — у нейрохірургічному інституті ім. А. Л. Полєнова МОЗ СРСР (пройшовши шлях від старшого наукового співробітника до керівника лабораторії та заступника директора).
  • З 1962 р. — в Інституті експериментальної медицини АМН СРСР (завідувачка відділу нейрофізіології людини, потім заступник директора з наукової роботи, в.о. директора, з 1970 р. по 1990 р. — директорка).
  • З 1970 р. — член-кореспондент АН СРСР.
  • З 1975 р. — академік АМН СРСР (згодом РАМН).
  • З 1981 р. — академік АН СРСР.
  • З 1990 р. — науковий керівник Центру «Мозок» Академії наук СРСР[1].
  • З 1992 р. — керівник наукової групи нейрофізіології мислення, творчості і свідомості в «Інституті мозку людини» РАН (Санкт-Петербург).
  • Уранці 22 червня 2008 р. в Гамбурзі в лікарні Святого Георга у віці 83 років після тривалої хвороби померла. Похована на цвинтарі в Комарово (селище міського типу в Курортному районі Санкт-Петербурга).

Була обрана віце-президентом Міжнародного союзу фізіологічних наук (1974—1980), віце-президентом Міжнародної організації з психофізіології (1982—1994).

Працювала головним редактором журналу «Фізіологія людини» РАН (1975—1987); міжнародного журналу «International Journal of Psychophysiology» (1984—1994).

Депутат Верховної Ради СРСР 8 скликання. Народний депутат СРСР.

Її син — Святослав Всеволодович Медведєв, директор Інституту мозку людини РАН (з 1990 року), доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент РАН.

Місце поховання Бехтерєвої Н. П.

Основні наукові досягнення

Праці з дослідження принципів діяльності головного мозку людини в нормі і патології, особливо фізіологічних основ психічної діяльності. Вперше в СРСР застосувала спосіб довгострокового імплантації електродів у мозок людини з діагностичною і лікувальною метою. Отримала повне підтвердження теорії Бехтерєва про мозкову організацію розумової діяльності людини з системою жорстких і гнучких ланок[2]. Відкриттям визнано виявлену Бехтерєвою властивість нейронів підкіркових утворень головного мозку людини реагуючих на смисловий зміст мови, що бере участь як ланки систем забезпечення розумової діяльності[3]. Під її керівництвом створено нову гілку неврології та нейрохірургії — «стереотаксична неврологія» з розробкою новітніх технологій комп'ютерного стереотаксиса. Є автором близько 400 наукових робіт (в тому числі 18 монографій), багатьох голів у вітчизняних та іноземних керівництві по фізіології. Створила наукову школу, яка налічує велику кількість вчених і лікарів[4].

У ЗМІ (Российская газета) піддавалася критиці, начебто за толерантне ставлення до містики і некоректно поставлені експерименти з перевірки екстрасенсорних здібностей, в тому числі зі сторони «Комісії по боротьбі з лженаукою» РАН[5]. У відповіді Н. П. Бехтерєвої вказано, що інтерв'ю Е. П. Круглякова містить "прямое оскорбление", у ньому допущені "передергивание, и прямая ложь"[6][7].

Нагороди та звання
  • Орден «Користь, Честь і Слава» (2007) Президія Загальноросійського громадського руху «Парламент Народів Росії».
  • Орден «Серце Данко»(2006) — за особистий внесок у розвиток світової науки, Міжнародний Центр Духовного Єднання, Санкт-Петербург
  • Лауреат премії імені Людвіга Нобеля (2006).
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (14 липня 2004) — за заслуги в науково-медичної діяльності та багаторічну сумлінну працю[8].
  • Лауреат Міжнародної премії Фонду Святого Всехвального апостола Андрія Первозванного з врученням знаків Премії: «Державний Орел» і «Орденська Зірка» (2003).
  • Лауреат вищої нагороди Міжнародного міжакадемічного союзу «Зірка Вернадського» першого ступеня (2003).
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (4 червня 1999) — за великий внесок у розвиток вітчизняної науки, підготовку висококваліфікованих кадрів та у зв'язку з 275-річчям Російської академії наук[9].
  • Орден Дружби народів (11 квітня 1994) — за великий особистий внесок у розвиток медичної науки і підготовку висококваліфікованих фахівців для вітчизняної охорони здоров'я[10].
  • Орден Леніна (1984)
  • Орден Трудового Червоного Прапора (1975)
  • Орден «Знак Пошани» (1967)
  • Золота медаль ВДНГ СРСР (1967, 1974)
  • Срібна медаль ВДНГ СРСР (1976)
  • Медаль Ханса Бергера (Німеччина)
  • Медаль Негрі (Італія)
  • Нагорода імені Мак-Каллох (США)
  • Золота медаль імені В. М. Бехтерєва — за цикл робіт з досліджень нейрофізіологічних основ вищих психічних функцій головного мозку людини.
  • Державна премія СРСР (1985) — за праці з фізіології психічної діяльності, структурно-функціональної організації і біоелектричної активності головного мозку в патології.
  • Почесний член Угорського товариства електрофізіологів з 1968 р.
  • Почесний член Чехословацьких нейрофізіологічного та нейрохірургічного товариств ім. Пуркіньє з 1989 р.
  • Лауреат премії ім. В. Висоцького «Своя колія» (2003)
  • Іноземний член Академії наук Австрії з 1974 р.
  • Іноземний член Академії наук Фінляндії c 1990
  • Іноземний член Американської Академії медицини і психіатрії з 1993 р.
  • Дійсний член Міжнародної Академії наук Екології, Безпеки людини і природи з 1997 р.
  • Член Ради Директорів Міжнародної організації з психофізіології з 1998 р.
  • Почесний доктор СПбГУП (2006)
  • Почесне звання «Людина року» (2004) (з врученням Ордена «В ім'я Росії» і занесенням імені в «Книгу Пошани та Честі Росії» «Літопис славних імен і діянь в ім'я Росії»)
  • Почесний громадянин Санкт-Петербурга (травень 2008)[11].
  • На її честь названа мала планета номер 6074 Сонячної системи[12].

Праці
  • «Биопотенциалы больших полушарий головного мозга при супратенториальных опухолях», Медгиз, 1960. 188 с.; 2-е издание — New York, 1962. (рос.)
  • «Болезнь Рейно (клиника, нейропатофизиологические механизмы)», Медгиз, 1965. 189 с. (совместно с Зонтовым В. В., Бондарчук А. В.) (рос.)
  • «Физиология и патофизиология глубоких структур мозга человека», М.-Л., Медицина, 1967. 259 с.; 2-е издание — Der Verlag «Volk und Gesundheit», Berlin, DDR, 1969. (совместно с Бондарчук А. Н., Смирновым В. М., Трохачевым А. И.)
  • «Нейрофизиологические аспекты психической деятельности человека», М.-Л., Медицина, 1971. 120 с. (рос.)
  • «Нейрофизиологические аспекты психической деятельности человека», 2-е издание, переработанное и дополненное, Л., Медицина, 1974. 151 с. Переведено на англ.язык и издано Oxford Univ. Press (USA), 1978.
  • «Мозговые коды психической деятельности», Л., Наука, 1977. 166 с. (совместно с Бундзеном П. В., Гоголицыным Ю. Л.) (рос.)
  • «Устойчивое патологическое состояние при болезнях мозга», Л., Медицина, 1978. 240 с. (совместно с Камбаровой Д. К., Поздеевым В. К.) (рос.)
  • «Здоровый и больной мозг человека», Л., Наука, 1980. 208 с.; переведена на исп.язык: El cerebro humano sano y enfermo. Buenos Aires-Barcelona-Mexico, Editorial Paidos, 1984. 235 p.
  • «Нейрофизиологические механизмы мышления», Л., Наука, 1985. 272 с. (совместно с Гоголицыным Ю. Л., Кропотовым Ю. Д., Медведевым С. В.) (рос.)
  • «Здоровый и больной мозг человека», 2-е издание, переработанное и дополненное. Л., Наука, 1988. 262 с.
  • «Per aspera», Л., Наука, 1990. 145 с. (рос.)
  • «Электрическая стимуляция мозга и нервов у человека» (отв. редактор Н. П. Бехтерева), Л., Наука, 1990. 263 с.
  • «О мозге человека», СПб, изд. НотаБене, 1994, 248 с. (рос.)
  • «О мозге человека (XX век и его последняя декада в науке о мозге человека)», (On the Human Brain. XX century and its last decade in Human Brain Science). СПб, 1997, изд. Нотабене. 67 с.
  • «Магия мозга и лабиринты жизни», СПб, изд. Нотабене, 1999. 299 с. (рос.)
  • «Магия Творчества и психофизиология (Факты, соображения, гипотезы)», (The Magic of Creativity and Psychophysiology. Considerations, thoughts, hypotheses), СПб, 2006. 79 c.
  • «Магия мозга и лабиринты жизни», 2-е изд., переработанное и дополненное. Act ; Сова, М.- СПб.: 2007. 349 с. (рос.)
  • «Лечебная электрическая стимуляция мозга и нервов человека», Под общей редакцией академика Н. П. Бехтеревой. Act ; Сова, М.- СПб.: 2008. — 464 c. (рос.)
  • «The Usefulness of Psychophysiology in Intellectual Life», Honorary Lecture. 14th World Congress of Psychophysiology. The Olympics the Brain. September 8-13, 2008, St.Petersburg, Russia. 24 p. (последняя лекция).
  • Бехтерева Н. Н., «Живой Мозг Человека, и как его исследуют (лекция)». (рос.)

Документальні фільми з її участю

Примітки
  1. «Панорама TV» СПб, № 37 (894) 2010
  2. Бехтерева Н. П. Нейрофизиологические аспекты психической деятельности человека. 2-е изд., перераб. и дополн. Л., Медицина, 1974. 151 с.
  3. Зарегистрировано в Государственном реестре открытий СССР 10 марта 1988 г. за № 347
  4. Президиум Российской академии наук с глубоким прискорбием извещает, что 22 июня 2008 года на 84-м году ушла из жизни академик Наталья Петровна Бехтерева. — 23.06.2008.
  5. Кругляков Э. П. Бизнес на невежестве: лженаука проникла даже в высшие эшелоны власти // Российская газета. — 2003. — 4 июня. — С. III. — (Рос. науч. газ.) / ref
  6. «Наука, реферируемый журнал, Институт мозга, Бехтерева Н.П»
  7. Лженаука. Чем она угрожает науке и обществу?
  8. Указ Президента РФ от 14 июля 2004 года № 899[недоступне посилання з лютого 2019]
  9. Указ Президента Российской Федерации от 4 июня 1999 г. № 701
  10. Указ Президента РФ от 11 апреля 1994 г. № 687
  11. Росбизнесконсалтинг. Список почетных граждан Петербурга пополнили два человека // Росбизнесконсалтинг. — 21 мая 2008.
  12. http://www.rian.ru/review/20080623/111770202.html

Джерела
  • Наталья Бехтерева — какой мы её знали: [сборник эссе, очерков] / под общ. ред. С. В. Медведева. — М.: АСТ; СПб.: Сова, 2009. — 256 с.: ил.; 16 с. ил. ISBN 978-5-17-060803-4 (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.