Битва на Стугні

в се же времѧ поидоша Половцѣ на Рускую землю . слышавше ӕко оумерлъ есть Всеволодъ послаша послы къ Ст҃ополку ѡ мирѣ. Ст҃ополкъ же не здума с бо^л̑шею дружиною ѿнею и строӕ своего но свѣтъ створи с пришедшими с нимь . їзоїмавъ послы всажа вь погребъ . слышавше же се Половцѣ почаша воевати .

и приидоша Половцѣ мнози . ї ѡступиша Торъчьскии градъ . Ст҃ополкъ же слышавъ Половцѣ посла просѧ мира . и не восхотѣша Половцѣ мира . ї пустиша по землѣ воююще . Ст҃ополкъ же нача сбирати воѣ . хотѧ на нѣ .

ї рѣша ему мужи смъıсленѣи . не кушаисѧ противу имъ . ӕко мало имаши вои . ѡн же ре^ч̑ имъ имѣю ѡтрокъ своихъ . и҃ . сотъ . иже могуть (имъ) противу имъ стати . начаша же друзии несмысленѣи . молвити поїди кнѧже . смысленыи же гл҃ху . аще бы пристроилъ и^х̑ . и҃ . тъıсѧшь не лихо ти есть . наша землѧ ѡскудила есть ѿ ратии . и продажь . но пошлисѧ къ брату своему . Володимеру да бы ти помоглъ . Ст҃ополкъ же послуша (и) и^х̑ . ї посла к Володимеру . да бы помоглъ ему .

Володимеръ же собра вои свои . и посла по Ростислава брата свое^г̑ до Переӕславлѧ . велѧ ему помогати Ст҃ополку . Володимеру же пришедшю Киеву. и совокуписѧ оу ст҃го Михаила . и взѧста межи собою распрѣ и которы . и уладившасѧ цѣловаста кр^с̑тъ межи собою .

а Половцемъ воюющимъ по землѣ и рѣша ему мужѣ смысленѣи . по что вы распрю имата межи собою . а погании губѧть землю Рускую послѣдѣ сѧ смирита . а нн҃ѣ поидита противу имъ любо с миромь любо ратью . Володимеръ же хотѧше мира . Ст҃ополкъ же хотѧ ратью .

У сей же час пішли половці на Руську землю. Почувши, що вже помер Всеволод, послали вони послів до Святополка [вимагати викуп] за мир. Святополк же не порадився зі старшою дружиною отця і стрия свого, а вчинив раду з тими, які прийшли з ним, [і], схопивши послів, всадив [їх] у погреб. Почувши ж це, половці почали воювати.

І прийшло половців багато, і обступили вони город Торчський. І Святополк, почувши [це], відіслав [послів]-половців, просячи миру. Та не схотіли половці миру і пустилися по землі, розоряючи [її]. Святополк тоді став збирати воїв, маючи намір [іти] на них.

І сказали йому мужі розважливі: «Не пробуй [іти] проти них, бо мало ти маєш воїв». Він же сказав їм: «Я маю отроків своїх вісімсот, що можуть супроти них стати». І почали другі, нерозважливі, мовити: «Піди, княже!» Розважливі ж говорили: «Коли б спорядив ти їх вісім тисяч, було б се не зле, [але] наша земля збідніла вже од воєн і продаж. Пошли-но до брата свого Володимира, хай би він тобі поміг». Святополк, отож, послухав їх і послав [послів] до Володимира, щоб він поміг йому.

Володимир тоді зібрав воїв своїх і послав [гінця] по Ростислава, брата свого, до Переяславля, велячи йому помагати Святополку. Та коли Володимир прийшов до Києва і зустрівся [з Святополком] у [монастирі] святого Михайла, то затіяли вони межи собою чвари та свари, але, владившись, цілували хреста один одному.

А половці пустошили по землі. І сказали їм обом мужі розважливі: «Чого ви чвари маєте межи собою? Погані ж гублять землю Руськую. Потім помиритесь оба, а нині підіте супроти них — або з миром, або війною». І Володимир хотів миру, а Святополк хотів [піти] війною.

и поиде Ст҃ополкъ и Володимеръ и Ростиславь къ Трьполю . и приидоша ко Стугнѣ . Ст҃ополкъ же и Володимеръ . и Ростиславъ . съзваша дружину свою на свѣтъ . хотѧче поступити чересъ рѣку . и начаша думати . и гл҃ше Володимеръ . ӕко сдѣ стоӕще . чересъ рѣку оу грозѣ сеи . створимъ миръ с ними . и присташа свѣту сему смысленѣи мужи . Ӕнь и прочи . Киӕнѣ же не восхотѣша свѣта сего . но рекоша хощемъ сѧ бити . поступимъ на ѡну сторону рѣкѣ . излюбиша свѣто сь . и придоша Сту рѣку . бѣ бо тогда наводниласѧ велми .

Ст҃ополкъ же и Володимерь и Ростиславъ . исполчившесѧ поидоша . идѧше на деснои сторонѣ Ст҃ополкъ . а на шюеѣ Володимеръ . а посередѣ Ростиславъ . ї минувше . Треполь . проидоша валъ . и се Половцѣ идѧху противу . и стрѣлци противу пред (митми) ними . нашимъ же ставшимъ межи валома . ї поставиша стѧги своӕ . и изидоша стрилци из валу . и Половци пришедше к валови . поставиша стѧги своӕ . налѧгоша первое на Ст҃ополка . и възломиша полкъ его . Ст҃ополкъ же стоӕше крѣпко . и побѣгоша людье . не терпѧще ратныхъ противленьӕ . ї послѣже побѣже Ст҃ополкъ .

и налегоша на Володимера . ї бы^с̑ брань люта . ї побѣже и Володимеръ с Ростиславомъ и вои его . и прибѣгоша к рѣцѣ Стугнѣ . и въбродъ Володимеръ с Ростиславомь . и нача оутапати Ростиславъ . перъ^д̑ ѡчима Володимеровъı^м̑ и хотѣ по^д̑хватити брата своего . и мало не втону самъ . и тако оутопе Ростиславъ . сн҃ь Всеволожь .

Володимерь же пребредъ рѣку с маломь дружины . мнози же падоша ѿ полка его . и боӕрѣ е^г̑ туто падоша . ї пришедъ на ѡну сторону Днѣпра . плакасѧ по бра^т̑ своемъ . и по дружини своеи . иде Чернѣгову печаленъ велми .

Ст҃ополкъ же оубѣже во Треполь . и затворисѧ ту . ї бѣ до вечора . и в ту нощь приде Къıеву.

Половци же видивше се (дѣвше) пустиша по землѣ воююче . а друзии оузъвратишас̑ к Торочьскому.

си же сѧ злоба соключи въ дн҃ь ст҃го възнесеньӕ . Га҃ нашаго І^с̑са Х^с̑а . мц҃а . маиӕ . к҃s .

І пішов Святополк, і Володимир, і Ростислав до [города] Треполя, і прийшли вони до [ріки] Стугни. При цім Святополк, і Володимир, і Ростислав скликали дружину свою на раду, маючи намір перейти через ріку. І стали вони радитися, і говорив Володимир: «Стоячи тут, через ріку коло загрози сеї, ми вчинимо мир із ними». І пристали до цієї поради розважливі мужі, Янь [Вишатич] та інші. Кияни ж не захотіли поради цієї, а сказали: «Ми волимо битися. Перейдімо на ту сторону ріки». [І] уподобали [всі] пораду цю, і перейшли Стугну-ріку, а вона тоді вельми наводнилася була.

Святополк, отож, і Володимир, і Ростислав, приготувавшись до бою, рушили. На правій стороні ішов Святополк, а на лівій — Володимир, а посередині — Ростислав, і, минувши Треполь, пройшли вони вал. А тут половці ішли насупроти, і стрільці [їх ішли] насупроти перед ними. Наші тоді стали межи двома валами, і поставили стяги свої, і вийшли стрільці із-за валу. А половці, прийшовши до валу, поставили стяги свої, налягли спершу на Святополка і проламали полк його. Святополк же стояв кріпко, та побігли люди, не видержуючи натиску ворогів, а опісля побіг [і] Святополк.

І налягли вони на Володимира, і була битва люта, і побіг і Володимир з Ростиславом, і вої його. І прибігли вони до ріки Стугни, і коли вбрів Володимир з Ростиславом, то став утопати Ростислав перед очима Володимировими, і хотів він підхватити брата свого, і мало не втонув сам. І так утопився Ростислав, син Всеволодів.

Володимир же, перебрівши ріку з невеликою дружиною,— бо многі упали із полку його і бояри його тута ж полягли,— і прийшовши на ту сторону Дніпра, плакав за братом своїм і за дружиною своєю. [І] пішов він до Чернігова печален вельми.

Святополк же вбіг у Треполь, і заперся тут, і був до вечора, і в ту ніч прийшов до Києва.

Половці ж, побачивши, що вони одоліли, пустилися по землі, розоряючи, а другі вернулися до Торчського.

Се ж лихо приключилося в день святого Вознесіння господа нашого Ісуса Христа, місяця травня [у] двадцять і шостий [день].