Ростислав Всеволодович

Ростислав народився 1070 року[2].

5 грудня 1087 року Ростислав разом із батьком Всеволодом та братом Володимиром перебував у Києві на похоронах володимирського князя Ярополка Ізяславича[3][4].

У квітні 1093 року, напередодні смерті свого батька Всеволода, Ростислав був у Києві разом із братом, чернігівським князем Володимиром[5]. Коли батько представився, брати удвох оплакали його й поховали у київському Софійському соборі[5]. Після того Ростислав повернувся до Переяслава[5][6].

На початку русько-половецької війни в травні 1093 року Ростислав відгукнувся на заклик брата Володимира допомогти новому київському князю Святополку Ізяславичу, що був йому кузеном[7]. Спільне київсько-чернігівсько-переяславське військо прибуло до Треполя біля річки Стугна[7]. Князі провели нараду, на якій вирішили перейти річку й вдарити по половцях[7]. 26 травня відбулася вирішальна битва, в якій Ростислав та його дружина утримували центр руських позицій[8]. Після того як половці знесли правий фланг, який захищали кияни Святополка, вони атакували чернігівців на лівому фланзі і переяславців Ростислава[8]. Руси не витримали натиску й побігли до Стугни. Під час відступу на переправі Ростислав почав тонути. Володимир намагався врятувати брата, але ледь не потонув сам[8]. Після битви тіло Ростислава знайшли в річці[8]. Його відвезли до Києва, де «плакала за ним мати його [княгиня Анна], і всі люди плакали за ним сильно, юності його заради»[8]. Поховали Ростислава в Софійському соборі Києва біля його батька[8][9].

1961 року в усипальниці князів Софійського собору серед інших останків знайшли череп із залізним вістрям стріли. Ймовірно він належав Ростиславові, який був смертельно поранений і тому так раптово потонув на очах у брата[8][1].

За версією Києво-Печерського патерика Ростислав був запальною і неврівноваженою людиною. Він убив ченця Григорія, який намагався навернути його до праведного життя; за це на Стугні князя спіткала кара[1].

Смерть Ростислава була резонансною подією того часу. Про неї свідчать графіті на стінах Софії Київської. У «Слово о полку Ігоревім» про Стугну сказано, що ця річка, «пожръши чужи ручьи и стругы, рострена къ устью, уношу князю Ростиславу затвори днѣ при темнѣ березѣ. Плачется мати Ростиславля по уноши князи Ростиславѣ»[8].

Існує припущення, що навпроти фрески Всеволода Ярославовича, на північній стіні Софійського собору зображено Ростислава Всеволодовича.

• Батько: Всеволод Ярославич — князь переяславський (1054—1073), чернігівський (1073—1076, 1077—1078), великий князь київський (1078—1093).
• Матір: Анна Половчанка[10]
• Єдинокровний брат: Володимир Всеволодович (Мономах) — князь чернігівський (1076—1077, 1078—1094), переяславський (1094—1113), великий князь київський (1113—1125).
• Єдинокровні сестри:
  • Євпраксія Всеволодівна — дружина німецького імператора Генріха IV.
  • Анна (Янка) Всеволодівна — засновниця і настоятельниця Янчиного монастиря.
  • Катерина Всеволодівна

• Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись (2-е издание). — Санкт-Петербург: Археографическая комиссия, 1908.
• Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. ISBN 5-308-00052-2
• Войтович Л. 3.13. Всеволодовичі. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). — Львів : Інститут українознавства, 2000.
• Чому важка шапка Мономаха? / П'ять великих таємниць історичної психології. — К., 2005. — C. 31-65. ISBN 966-8356-50-0