Богданович В'ячеслав Васильович

Народився в родині православного священика Василя Богдановича. Брат педагогів Анатоля та Геннадя Богдановичів.

Закінчив Вітебську духовну семінарію. У 1903 Закінчив Київську богословську академію, отримавши науковий ступінь доктора богослов'я.

З 6 листопада 1903 викладач біблійної та церковної історії у Вітебській духовній семінарії.

З 18 травня 1907 працював у Мінську на посаді інспектора місцевої православної семінарії.

З осені того ж року — інспектор Віленської духовної семінарії.

З 1911 по 1913 — хранитель литовського єпархіального сховища старовинних цінностей. Делегат церковного собору в Москві в 1917—1918.

Учасник Першого білоруського конгресу, що проходив у Москві з 24 по 27 вересня 1917[1]..

На початку 1920-х виконував обов'язки ректора духовної семінарії.

Секретар Литовської єпархіальної ради в 1921. Головний редактор Литовського єпархіального вісника з 1919 по 20 жовтня 1922, коли постановою Вільнюської духовної консисторії видання було закрите.

У жовтні 1922 польською владою заарештований разом з архієпископом Литовським та Вільнюським Елеферієм Богоявленським та доставлена ​​до Кракова. Митрополит Діонісій був відлучений від Польської автокефальної церкви.

З вересня 1921 — член Білоруського шкільного товариства. Лектор Закону Божого у Віленській білоруській гімназії[2].

У 1922 Блоком національних меншин обраний до Сенату Польської Республіки. Член Білоруського посольського клубу.

З 1920 по 1930 — член Білоруського національного комітету (БНК) у Вільнюсі, до 28 липня 1933. Був головою Церковно-православної комісії при БНК.

Виступав проти автокефалії православної церкви в Польщі. Член Духовної православної консисторії та Єпархіального Собору. Викладав у жіночій єпархіальній школі та Вільнюській російській гімназії.

У 1927—1930 — голова громадсько-релігійної організації «Православний Білоруський демократичний союз» у Вільнюсі. Один із головних видавців та авторів журналу «Православна Білорусь», що виходив у Вільнюсі у 1927—1928[3].

У 1927, під час виступу в сенаті, Богданович запитав:

«Хто відкинув людей від церков, зачиняючи їх цілими сотнями, хто забороняв при церквах навчати наших дітей основам віри та церковного співу, хто вивозив з Польщі щирих, улюблених в народі архіпастирів та нашу церковну інтелігенцію, яка могла б мати християнський вплив на людей?»[3]

Разом зі священником Лукашем Голодним Богданович організував у Вільнюсі єдину православну парафію у всій Польщі, яка підкорялася патріарху Тихону і служила паломникам у 1924—1936, поки храм не був зачинений.

До середини 1930-х підтримував зв'язок з Білоруською християнською демократією. Підтримував контакти з білоруськими католицькими діячами та громадою вільнюських маріавітів.

Автор музики до кількох романсів на слова А. Пшчолки. За словами Адольфа Климовича, у 1920-ті Богдановичу приписували авторство романсу «Зірка Венери» на слова Максима Богдановича.

У 1939 заарештований польською поліцією як противник автокефалії. Переведений з Вільнюської в'язниці до Берези Картузької. Звільнений після 17 вересня 1939. Переїхав до Вільнюса.

Заарештований під час окупації Вільнюса 30 вересня 1939 Червоною армією. За іншими даними, заарештований 17 жовтня 1939. Вивезений з Вільнюса 23 жовтня 1939[4]. Подальша доля невідома. За даними прокуратури СССР, серед засуджених не значиться. За приватними свідченнями, розстріляний органами НКВС у Вілейській в'язниці незабаром після арешту.

У Богдановича був син — білоруський військовий діяч, доктор Гліб Богданович.

• Вячаслаў Сьвятагор. Праваслаўная царква на Беларусі. / Клаўдзі Дуж-Душэўскі // Беларускі сьцяг: часопіс. — Коўна: Урад БНР, 1922. — № 1 красавік—травень. — С. 13—18.
• Вячаслаў Сьвятагор. Праваслаўная царква на Беларусі. / Вячаслаў Ракіцкі // Спадчына: часопіс. — Менск: Беларускі фонд культуры, 1997.04. — № 2 (122). — С. 116—117. — ISSN 0236-1019.

Білорус[5]

• Варіанти сучасних «реконструкцій» біографії білоруського громадсько-політичного діяча та публіциста В'ячеслава Богдановича (1878—1939) / А. Стародуб // Славістична збірка. — 2015. — Вип. 1. — С. 369—375.
• Духоўная спадчына Вячаслава Багдановіча і сучаснасць: [Пра бел. царкоўн. і грамад.-паліт. дзеяча] / Ю. Лабынцаў, Л. Шчавінская, 2002
• БАГДАНОВІЧ (БОГДАНОВИЧ) Вячаслаў Васілевіч // Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя праваслаўныя свяшчэнна- і царкоўнаслужыцелі Беларусі 1917—1967: Энцыклапедычны даведнік: У 2 т. Т. 1. — Мн:, 2007.
• Багдановіч Вячаслаў // Беларускія рэлігійныя дзеячы XX ст.: Жыццярысы, мартыралогія, успаміны. — Менск-Мюнхэн: Беларускі кнігазбор, 1999. ISBN 985-6318-65-3
• Горны, Аляксандр. Непахісны сенатар: вопыт біяграфіі Вячаслава Багдановіча // Гродненские епархиальные ведомости. 2011. № 12. С. 17-18; 2012. № 1. С. 16—19.